14 загиблих бійців у листопаді

Переглядів: 843
14 загиблих бійців у листопаді Авторські статті

  1. Данілов Ростислав Олексійович.  Солдат, кулеметник 2-ї парашутно-десантної роти 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно – десантної бригади. Народився 19.06.1990 року у селі Велижани Тюменської області (РФ). З маленьких років переїхав разом із матір’ю до України, до міста П’ятихатки. У 2016 році переїхав до Дніпра.  Закінчивши середню школу у П’ятихатках, Ростислав вступив до вищого професійного училища у Жовтих Водах, де отримав фах “токар”. Спочатку працював за спеціальністю у Дніпрі, а потім перейшов до локомотивного депо у П’ятихатках, де працював зварювальником. Відслужив строкову. Добровільно пішов до військкомату П’ятихаток та півтори року  проходив службу на навчальному полігоні “Десна”. Повернувшись, вдома пробув менше місяця, і цей час він витратив на те, щоб зібрати необхідні для контрактної служби документи. У листопаді 2016 року підписав із ЗСУ контракт. На Донбасі пробув одну ротацію – з листопада 2016-го до червня 2017-го. Друга ротація почалась з 22 жовтня 2017 року. Загинув 8 листопада в районі шахти Бутівка Донецької області внаслідок пострілу ворожого снайпера. Куля калібру 12,7 мм влучила у живіт, Ростислав помер дорогою до лікарні. Похований 11 листопада у Дніпрі. У нього залишились мати та вагітна дружина.
  2. Добровольський Андрій Омелянович.  Солдат, командир бойової машини 2-ї роти 8-го окремого мотопіхотного батальйону 10-ї окремої гірсько- штурмової бригади. Народився 11.12.1996 року у селі Тустань Галицького району Івано – Франківської області.  Закінчивши сільську школу, хлопець отримав фах машиніста у ліцеї, який закінчив у січні 2016 року. У лютому 2016 року підписав із ЗСУ контракт. Після проходження навчання на полігоні у Старичах, був доправлений до зони бойових дій. Півроку пробув у Красногорівці, а в листопаді 2016-го вийшов на ротацію та до травня цього року перебував у Ценжіві Івано-Франківської області, звідки знову виїхав на війну. 11 жовтня приїхав додому у 30-денну відпустку. У свою останню відпустку у житті, адже за 7 днів після повернення на Схід його не стало. Загинув 17 листопада об 11.30 в районі села Троїцьке Попаснянського району Луганської області внаслідок кульового поранення голови, отриманого під час обстрілу наших позицій з великокаліберних кулеметів. Хлопця негайно доставили до лікарні Попасної, але реанімаційні заходи не дали результату, і за годину Андрій помер. Похований 21 листопада у рідному селі. У нього залишились батьки, брат, сестра та дружина.
  3. Кривенко Денис Вікторович. Молодший сержант, сержант з матеріального забезпечення роти “Донбас” 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Народився 20.12.1981 у Дніпропетровську (нині-Дніпро). У 2014 році пішов на війну добровольцем. Загинув 23 листопада в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області під час боєзіткнення з російськими військами. Похований 28 листопада у селі Любимівка Дніпропетровської області. У нього залишились дружина та троє дітей.
  4. Курбатов Станіслав Вікторович.  Старший солдат, водій – санітар батальйону спеціального призначення “Донбас” 15-го окремого полку Східного оперативно – територіального об’єднання НГУ. Народився 30.06.1980 року у місті Ізюм Харківської області.  Закінчив загальноосвітню школу №2, після чого був призваний на строкову службу до лав Української армії. Після армії закінчив Харківський Національний Університет внутрішніх справ, працював в органах внутрішніх справ та дільничним інспектором у селі Хроли Харківського району Харківської області. Звільнившись з органів, почав займатися юридичною діяльністю. У травні 2017 року підписав із ЗСУ контракт. 1 листопада, близько 11:30, під час виконання службово-бойового завдання в районі міста Мар’їнка, в результаті підриву на міні отримав тяжкі осколкові поранення.  Після операції у Покровську він був доставлений гелікоптером до військового мобільного госпіталю № 61 в місті Маріуполь, де 2 листопада помер під час реанімаційних заходів.  Похований 7 листопада в Ізюмі. У нього залишились дружина та донька. 
  5. Литвинчук Дмитро Юрійович.  Сержант, начальник радіостанції 2-го десантно-штурмового батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Народився 14 березня 1992 року у селі Крученець Черняхівського району Житомирської області. Закінчивши Селянщинський спортивний ліцей, хлопець вступив до Житомирського державного університету імені Івана Франка на факультет фізичного виховання та спорту. Під час проходження практики викладав фізичну культуру у Селянщині. Після навчання відслужив строкову й одразу підписав із ЗСУ контракт у 2014 році. Служив у 20-му центрі ремонту засобів зв’язку та радіотехнічного забезпечення в Озерному. У вересні 2017 року підписав із ЗСУ контракт. Загинув 25 листопада опівдні в районі селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області внаслідок кульового поранення, завданого ворожим снайпером. Похований 29 листопада у рідному селі. У нього залишились батьки та сестра. 
  6. Маслов Віктор Олегович. Старший солдат, розвідник розвідувальної роти 3-го батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Народився 11 листопада 1968 року у місті Прилуки Чернігівської області.  Закінчивши місцеву школу №5, продовжив середню освіту, отримавши фах “слюсар-ремонтник”.  По тому чоловіка призвали на строкову службу, яка тривала з 11.11.1986 до 11.01.1989 року. Брав участь у війні в Афганістані, обіймаючи посаду снайпера-розвідника у батальйоні ПДВ, який знаходився у місті Баракі Барак. У 2007 році після загибелі у ДТП дружини разом із донькою переїхав жити до своєї матері, у село Даньківка Прилуцького району. У листопаді 2016 року підписав із ЗСУ контракт. Загинув 28 листопада близько 17.00 у Донецькій області внаслідок кульового поранення, завданого ворожим снайпером. Похований 1 грудня на Алеї Героїв міста Прилуки. У нього залишились батьки та донька. 
  7. Мишко Антон Васильович. Старший сержант, військовослужбовець 1-ї роти 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Народився 31.03.1985 року у Києві. У 2003 році закінчив київське ВПУ №25 за спеціальностями “муляр – штукатур” та “плиточник”. Працював машиністом баштового крана. Майже п’ять років працював у ЗАТ “Українська будівельна компанія”. Починаючи з 2014 року перебував на війні.  Загинув 7 листопада в районі селища Кримське Новайдарського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу. Отримав важке поранення голови, не дожив до лікарні. Похований 11 листопада на Лісовому кладовищі Києва. У нього залишилась мати. 
  8. Ничвидюк Валентин Миколайович. Старший лейтенант, командир взводу 1-ї роти 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Народився 02.09.1989 року у місті Конотоп Сумської області.  Після закінчення місцевої школи №2 у 2006 році, вступив до Київської Національної академії внутрішніх справ, у якій 2010 року отримав фах юриста за спеціальністю “правознавство”. Працював у спецпідрозділі “Барс”, у конвойній службі начальником караулу та помічником нотаріуса. Загинув 7 листопада в районі селища Кримське Новайдарівського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу. Похований 10 листопада на Вирівському кладовищі Конотопа. У нього залишились батьки, дружина та донька. 
  9. Перепелиця Максим Олегович.  Молодший сержант, снайпер роти снайперів 95-ї окремої повітряно-десантної бригади. Народився 28.11.1990 року у Житомирі. З малих років мешкав у селі Давидівка Хорошівського району. Після закінчення школи у 2008 році вступив до Житомирського технологічного коледжу, але не закінчив його. У жовтні 2009 року був призваний на строкову службу, а у 2011-му, майже одразу після демобілізації, підписав із ЗСУ контракт. Спочатку три роки проходив службу у військовій частині у Новоград- Волинському, а 2014 року підписав із ЗСУ новий контракт. Загинув 25 листопада під час боєзіткнення з ворогом у Донецькій області. Похований 28 листопада на Смолянському військовому кладовищі Житомира. У нього залишились батьки та сестра. 
  10. Сиротенко Сергій Васильович. Майор, заступник командира батальйону спеціального призначення “Донбас” 15-го окремого полку Східного оперативно – територіального об’єднання НГУ. Народився 24.12.1977 року у селі Вільховець Звенигородського району Черкаської області. Мешкав у Черкасах. Після закінчення школи вступив до окремого факультету внутрішніх військ МВС при Національній Академії прикордонних військ у місті Хмельницькому. Після його закінчення у 1999 році був призначений командиром взводу однієї з частин  Північного територіального командування ВВ МВС України. З літа 2014 року перебував у лавах добровольчого батальйону “Донбас”. Зимою 2015 року під час боїв у Широкиному командував 3-ю ротою батальйону. Завдяки йому 17.07.2015 року в селі Широкіно вдалося захопити і вивезти ворожий БМП-2 з повним боєкомплектом, за що він отримав у нагороду табельну зброю. Загинув 1 листопада близько 11.30 в районі міста Мар’їнка Донецької області внаслідок підриву на міні. Похований 4 листопада на Алеї Слави міста Черкаси. У нього залишились бабуся, мати, брат, дружина та троє дітей. 
  11. Смурага Олександр Петрович.  Солдат, стрілець – помічник гранатометника 10-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Народився 15 червня 1989 року у селі Сонцеве Устинівського району Кіровоградської області. Останній рік мешкав у місті Помічна разом із цивільною дружиною та її двома дітьми від першого шлюбу.  Спочатку був призваний у п’яту хвилю мобілізації, а у травні 2016 року підписав із ЗСУ контракт. Загинув 20 листопада у Донецькій області внаслідок поранень, отриманих під час обстрілу наших позицій. Похований 23 листопада у Помічній. У нього залишились дві сестри, два брата та цивільна дружина. 
  12. Сухінін Олександр Віталійович. Сержант, командир гранатометного відділення 3-ї роти “Донбас” 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Народився 25 квітня 1972 року у місті Макіївка Донецької області.  У 2014 – 2015 роках воював у складі БСП “Донбас” НГУ, 2016-го – у складі ДУК ПС, з 2017-го – у 16 ОМПБ. Загинув 23 листопада в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області під час боєзіткнення з російськими військами. Похований 30 листопада у Дніпрі. Залишились дружина, дочка та син. 
  13. Тюменцев Олександр Володимирович.  Старший лейтенант, командир гранатометного взводу роти вогневої підтримки 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Народився 06.05.1978 року у селищі Піонерське Тюменської області (РФ). Мешкав у місті Лубни Полтавської області.  У 1995 року закінчив Лубенську загальноосвітню школу №1, після чого вступив до Одеського інституту сухопутних військ, який закінчив у 1999 році. Працював начальником відділу з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Лубенської міської ради. З 2008 року займався підприємницькою діяльністю. Мобілізований у серпні 2014-го. Службу проходив у складі 831-ї бригади тактичної авіації. Виконував службові обов’язки у зоні проведення антитерористичної операції. Демобілізований влітку 2015-го. У травні 2017-го підписав із ЗСУ контракт. Загинув 23 листопада в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області під час боєзіткнення з російськими військами. Похований 28 листопада у Лубнах. Залишилась мати, син та донька. 
  14. Шевченко Сергій Павлович. Солдат, гранатометник 3-ї роти “Донбас” 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Народився 18.05.1974 року у селі Новопокровка Чугуївського району Харківської області. Закінчивши сільську школу, 13 років відпрацював на Новопокровському комбінаті хлібопродуктів, звідки звільнився 2009 року. Від початку війни пішов добровольцем на фронт. Спочатку служив у 1-му батальйоні 92-ї окремої механізованої бригади, згодом – у батальйоні спеціального призначення Національної Гвардії України “Донбас”, а останнім часом – у 58-ї окремій мотопіхотній бригаді. Загинув 23 листопада в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області під час боєзіткнення з російськими військами. Похований 29 листопада у Харкові на Алеї Слави. У нього залишилась мати, брат, дружина та троє дітей.
OnPress.info
Жми «Нравится» и читай наши лучшие посты в своей ленте.

Колишні українських спортсмени, які з 2014 року перейшли до російського громадянства
Колишні українських спортсмени, які з 2014 року перейшли до російського громадянства
Спортсмени змінюють громадянство і цим не здивуєш нікого. Часто велику роль у прийнятті такого рішення відіграють…
Черный список Пасечника или кадровые чистки в «МВД ЛНР»
Черный список Пасечника или кадровые чистки в «МВД ЛНР»
«МВД ЛНР» продолжает трясти. После недавних событий с Игорем Корнетом, продолжаются массовые чистки в рядах «страж…
ЯК РОЗМОВЛЯТИ ЗІ СВІДКАМИ ЄГОВИ
ЯК РОЗМОВЛЯТИ ЗІ СВІДКАМИ ЄГОВИ
Дайте мені Біблію — і я доведу, що сатана святий». Знаєте, хто це сказав? Один із…
Мэр Горловки пакует чемоданы в Россию
Мэр Горловки пакует чемоданы в Россию
Вчера, 11 декабря, мэр Горловки Иван Приходько, в ходе совещания по вопросу гуманитарного обеспечения жителей обстреливаемых…
Вплавь из СССР: самый дерзкий побег, о котором долгое время молчали
Вплавь из СССР: самый дерзкий побег, о котором долгое время молчали
13 декабря 1974 года был совершен самый дерзкий и знаменитый побег из СССР. Ученый-океанолог Станислав Курилов…
В «ЛНР» открыт ящик Пандоры.
В «ЛНР» открыт ящик Пандоры.
«Народный совет ЛНР» принял изменения в статьи 88 и 89 закона «О налоговой системе». Эти изменения…
Российские наемники в Сирии: не погибал, не поступал, не хоронили
Российские наемники в Сирии: не погибал, не поступал, не хоронили
Его зовут Александр Мотынга. Или звали. Две недели назад ему исполнилось 37 лет. Или уже никогда…
“Ногайская бойня” у Перекопа
“Ногайская бойня” у Перекопа
В одном из залов Третьяковской галереи в Москве выставлено полотно выдающегося русского художника Василия Васильевича Верещагина…
БЕЗСМЕРТНИЙ ШТАБ. ТОП-5 ПОЛКОВОДЦІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
БЕЗСМЕРТНИЙ ШТАБ. ТОП-5 ПОЛКОВОДЦІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Вони відправляли на смерть сотні тисяч солдатів, спалювали дивізії, як сірники, і руйнували міста, немов пісочні…
Жертва или предатель: почему “зависло” дело полковника Безъязыкова
Жертва или предатель: почему “зависло” дело полковника Безъязыкова
 О Безъязыкове Украина услышала 6 июля 2016 года. В этот день освобожденного из плена террористов разведчика…