Чи міняли Крим на Таганрог? Історія одного міфу

Переглядів: 869
Чи міняли Крим на Таганрог? Історія одного міфу В мережі

В українському медіапросторі та й у простому спілкуванні між людьми нерідко лунають твердження про те, що у 1954 р. Крим було обміняно на якісь українські території.

Кількість такого роду тверджень відчутно зросла після повідомлення про підготовку в Раді Федерації Росії законопроекту про визнання незаконним акту про приєднання Криму до УРСР у 1954 р.

Припускаю, що після новини від 28 січня 2015 р. – про те, що в Раді Федерації Росії вже підготували такий законопроект – подібних аргументів з української сторони може додатися.

Чи мають твердження про “територіальні обміни” якісь підстави?

Насправді жодного обміну між республіками у 1954 році не було.

Українська РСР отримала Кримську область, але взамін ніяких територій Російській РФСР не передавала.

Раніше від України справді передавалися деякі території до складу РСФРР, але то було у 1919-1928 рр.

Формування українсько-російського радянського адміністративного кордону (1918-1928). Відтінками зеленого позначені території, що 16 квітня 1920 року були включені до складу Донецької губернії УСРР. Східний Донбас, який позначений темно-зеленим, повернули до складу РСФРР 16 жовтня 1925 року

Джерело: сайт ЛІКБЕЗ. Історичний фронт

Самі по собі твердження про “обмін” мають підстави, але хронологічно такі “обміни” з актом передачі Криму до складу УРСР не співпадають.

Перед 1954 р. остання зміна українсько-російського кордону відбулася у 1928 р., тобто за 26 років до передачу Криму до складу УРСР. При цьому як в 1920-х рр., так і в 1954 референдуму не проводилося і тогочасним  законодавством для таких випадків він не був передбачений.

 Таганрог у складі УСРР. Карта 1922 року

Перший за всю історію радянської держави загальнодержавний референдум відбувся у березні 1991 р., коли у людей запитали, чи погоджуються вони з подальшим існуванням СРСР. Від 1954 р. до анексії Криму в 2014 р. змін українсько-російського (спочатку адміністративного, а з 1991 р. державного) кордону не відбувалося.

Нині циркулює декілька версій “обміну”. Найчастіше серед “обмінних” територій згадуються Таганрог і його околиці, які у 1920-1925 рр. належали УСРР, а до 1887 р. перебували у складі Катеринославської губернії. Утім, до складу УСРР у 1920-1925 рр. належала і Олександрівсько-Грушівська (Шахтинська) округа, яка серед “обмінних” територій майже не згадується.

 “Адміністраційна мапа Української соціалістичної радянської республіки”. Видання Народнього комісаріяту внутрішніх справ, січень 1922 року

Куди частіше називаються землі північної Слобожанщини (південь сучасної Воронезької та значна частина Білгородської областей), які до складу УСРР не належали або (як той же Білгород) перебували там дуже нетривалий час. Яка природа появи таких тверджень?

Таганрожчину з північною Слобожанщиною об’єднує переважно український (на відміну від Шахтинської округи) національний склад населення та те, що ці території (на відміну вже від Кубані) безпосередньо межували з УСРР.

Свого часу саме етнографічний чинник (тобто кількісна перевага українців над усіма іншими національностями разом узятими, в певному регіоні) був покладений в основу формування кордонів УНР, а потім і УСРР.

Український Білгород. Сторінка з київського журналу “Око”

У період існування Української держави гетьмана П.Скоропадського у 1918 році Білгородщина входила до її складу. Ця обставина враховувалася і більшовиками, які розпочали наступ на Україну взимку 1918/19 року. Уряд радянської України прийнятим у січні 1919-го декретом затвердив належність Білгородського повіту до Харківської губернії, тобто українській стороні.

Ця позиція викликала незадоволення керівництва Курської губернії, до складу якої Білгород входив до революції. Остаточне рішення було за Кремлем. Як зазначав у кінці січня 1919 р. голова Раднаркому України Х. Раковський, “Тимчасовий робітничо-селянський уряд України створений згідно з постановою ЦК РКП, є його органом і виконує всі розпорядження та накази ЦК РКП беззаперечно”.

Внаслідок безпосередньої вказівки Кремля у лютому 1919 р. була затверджена постанова РНК УСРР “Про адміністративне управління на території прифронтової смуги України”, згідно якої керівництво УСРР визнавало чинними дореволюційні міжгубернські межі, а, отже, Білгородський повіт передавався Росії.

У 1920 р. та пізніше керівництво УСРР неодноразово піднімало питання про передачу республіці Білгорода. 

Під час розгляду питання про кордон у 1924 р., російсько-українська комісія погодилася

“в основі урегулювання кордонів між УСРР та РСФРР покласти принцип етнографічний у розумінні приєднання до республіки території, що безпосередньо межує з нею і заселеної в абсолютній або відносній більшості населенням відповідної республіки”.

Однак цей критерій, підтримка якому пролунала навіть у резолюції Виконкому Комінтерну від 24 грудня 1924 р.рішенням Президії ЦВК СРСР від 16 жовтня 1925 р. був фактично зігнорований.

 Записка голови комісії з кордонів Олександра Черв’якова від 30 листопада 1924 року до політбюро ЦК РКП(б). Джерело: ЦДАВО України, ф.3, оп.1, спр.1953

“УРСР наметила свой проект урегулирования границ”: де українців більшість – там і Україна

Українська ж сторона і надалі намагалася втілити його в життя.

Так, тези червневого (1926 р) пленуму ЦК КП(б)У “Про підсумки українізації” завершувалися такою настановою:

“Провадити дальшу роботу в справі об’єднання в складі УСРР всіх суміжних з нею територій з українською більшістю населення, що входять до Радянського Союзу”(Національне питання. Курс національного питання для комвишів та радпартшкіл. Хрестоматія з методичними вказівками. Харків, Пролетар, 1931. – С. 105).

Результати перепису 1926 р. виявили, що українці становили абсолютну більшість в Таганрожчині та у 26 районах Центрально-Чорноземної області, які означені вище як “північна Слобожанщина”.

Зважаючи на отримані відомості та  вже анонсовану реформу адміністративно-територіального подлу в РСФРР, керівництво УСРР активізувалося у питанні перегляду кордонів.

 Микола Скрипник

У доповідній записці Миколи Скрипника, написаній за дорученням політбюро ЦК КП(б)У в травні 1928 р., нагадувалося, що згідно з рішенням виконкому Комінтерну приєднання до УСРР суміжних територій з українською більшістю населення є “одним із заходів, що ліквідує попередній колоніальний стан українського народу”.

Підкреслювалося, що ігнорування потреб українців на цих територіях суперечить “правильній ленінській національній політиці і послаблює її революційний вплив на пригноблені маси Західної України, Буковини, Бессарабії.

В самій УСРР підіймають голову ворожі сили, які використовують ці факти курської, кубанської, таганрозької дійсності, що не залишаються невідомими” (ЦДАВО України, ф.1., оп.20,спр.2673, арк.80, 94).

ЦК КП(б)У схвалило такий запит і після деякої редакції спрямовувало його до Кремля. У листі Й.Сталіну від 25 травня 1928 р. генеральний секретар ЦК КП(б)У Л.Каганович просив поставити на закрите засідання секретаріату ЦК ВКП(б) питання “Про передачу УСРР повітів з більшістю українського населення Курської і Воронезької губерній, у зв’язку з районуванням Центрально-Чорноземної області” (Російський державний архів соціально-політичної історії, ф.81, оп.3, спр.120, арк.57).

Однак Кремль відхилив територіальні клопотання України.

Натомість під впливом цих клопотань та внаслідок безпосереднього тиску української сторони у населених переважно українцями місцевостях РСФРР покращилося офіційне ставлення до національно-культурних потреб українців, здійснювати яку керівництво Воронезької губернії присягалося ще під час роботи комісії по перегляду кордону у 1924 р.

По суті у цих районах щодо українців почала реально втілюватися запроваджена ХІІ з’їздом РКП(б) політика коренізації.

Такі дії, з одного боку, послаблювали протестні настрої селянських мас напередодні та під час колективізації, але з іншого – виникало логічне питання: а чому б ці райони, які розташовані компактною масою суміжно з Україною, не приєднати до неї?

 “Острогозький, Россошанський, Богучарський, Павловський і Калачевський повіти ЗАЛИШИТИ У МЕЖАХ ВОРОНЕЗЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (РСФСР), попри те, що у цих повітах українці складають переважаючу більшість”.

Записка голови комісії з кордонів Олександра Черв’якова від 30 листопада 1924 року  до політбюро ЦК РКП(б). Джерело: ЦДАВО України, ф.3, оп.1, спр.1953

Край такому лояльному ставленню до українців поклали постанови ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 14 та 15 грудня 1932 р., якими кампанія українізації поза межами УСРР оголошувалася “петлюрівською” та негайно скасовувалася.

Незаперечним результатом територіального розмежування між УСРР та РСФРР у 1919-1928 рр. стало те, що з дев’яти населених переважно українцями губерній на повітовому рівні усі суміжні території, де українці не становили більшості (чотири північних повіти Чернігівської губернії, усі повіти Кримського півострова Таврійської губернії) були вилучені зі складу України.

Натомість повітів з українською більшістю населення, суміжних з територією УСРР, Україна зі складу РСФРР не отримала.

 Формування українсько-російського радянського адміністративного кордону (1918-1928). Зеленим пунктиром позначені українські етнічні території, на які УСРР претендувала на переговорах із РСФРР у 1924 роціДжерело: сайт ЛІКБЕЗ. Історичний фронт

Отже, при територіальному розмежуванні між РСФРР та УСРР Кремль враховував етнографічний принцип при приєднанні заселених переважно росіянами територій до складу Росії, але ігнорував цей самий принцип, коли поставало питання про приєднання відповідних територій до складу України.

Передача Криму Україні у 1954 р. пояснювалася економічними причинами: півострів не міг розвиватися без тісної взаємодії з прилеглою територією України.

Певну роль в передачі Криму Україні відіграли ідеологічні міркування (цей акт відбувся під час святкування 300-річчя “возз’єднання” України і Росії). Проте ці міркування не знайшли відбиття в законодавчих актах, які обумовлювали передачу Криму Україні.

 Крим. Ластівчине гніздо. Фото 30 червня 1926 року

Ініціатива Ради Федерації Росії про невизнання законодавства СРСР відносно передачі Криму з Росії в Україну може бути реалізована.

Так само може бути назване незаконним об’єднання у 1989 р. Німеччини чи реалізований однобічний перегляд угоди Російської імперії про передачу Аляски.

Рада Федерації може навіть відновити Царство Польське в кордонах РФ, яка є правонаступницею СРСР, а СРСР, в свою чергу, є правонаступницею Російської імперії.

Все це – гіпотези одного ряду, які можуть бути оформлені законом, але не знайдуть підтвердження у праві. Диктаторським режимам властиво ототожнювати закон і право. Аж до моменту їх, режимів, падіння.

OnPress.info
Джерело: http://www.istpravda.com.ua/columns/2015/02/6/147227/
Жми «Нравится» и читай наши лучшие посты в своей ленте.

ПЛОТНИЦКИЙ ОБРАТИЛСЯ ЗА ПОМОЩЬЮ К ПОРОШЕНКО
ПЛОТНИЦКИЙ ОБРАТИЛСЯ ЗА ПОМОЩЬЮ К ПОРОШЕНКО
Танки и камазы, которые вчера заехали в Луганск со стороны Донецка напугали  Плотницкого не на шутку….
Междоусобные войны «ДНР» и «ЛНР»: посмотрим кто круче и плевать на народ
Междоусобные войны «ДНР» и «ЛНР»: посмотрим кто круче и плевать на народ
Не такие уж и дружные и братские народы, как оказалось, ребята в «ЛНР» и «ДНР». Псевдореспублики,…
Навсегда в плену: судьба советских солдат, оставшихся в Афганистане
Навсегда в плену: судьба советских солдат, оставшихся в Афганистане
 Говорят, что война не заканчивается, пока не похоронен последний солдат. Афганский конфликт закончился четверть века назад,…
Четвертый том «Мертвых душ» пытались написать в «ДНР»
Четвертый том «Мертвых душ» пытались написать в «ДНР»
«ДНР» впору переименовать с «Замок лгунов». Пару дней назад представители самопровозглашенной республики мало того, что заявили…
Тихой сапой наши военные продолжают продвижение в «серой зоне»
Тихой сапой наши военные продолжают продвижение в «серой зоне»
Ротация нашей группировки на Донбассе закончилась и понемногу ситуация возвращается в привычное русло. И значит мы…
ШОК! Срочное заявление российского офицера о режиме путина
ШОК! Срочное заявление российского офицера о режиме путина
На одном из митингов в РФ офицер вооруженных сил России выступил с заявление и рассказал всю…
«ЛНР» здалася Україні та вийшла на сторону Порошенка (ДОКУМЕНТ)
«ЛНР» здалася Україні та вийшла на сторону Порошенка (ДОКУМЕНТ)
Бандугрупування «ЛНР» завершає своє існування. Головний бойовик самопроголошеної республіки Ігор Плотницький попросив Порошенка ввести українські війська…
Жизнь Адольфа Гитлера после смерти
Жизнь Адольфа Гитлера после смерти
Сенсационная новость пришла от известных немецких историков Wilhelm Kaiser и Eugen Weissrussland Ими обнаружены фотоматериалы, доказывающие,…
Развенчание советского мифа про “Дом Павлова” в Сталинграде
Развенчание советского мифа про “Дом Павлова” в Сталинграде
 Рождение легенды Реальные события, происходившие осенью 1942 года на площади 9 января и узкой полоске вдоль…
«ДНР – НЕ МОНАКО!» – сеть взорвали фотографии иномарок полиции «ДНР».
«ДНР – НЕ МОНАКО!» –  сеть взорвали фотографии иномарок полиции «ДНР».
На фоне тотальной бедности и безработицы населения «ДНР», фото замеченного вчера в Донецке Рэндж Ровера Ивок…