Коли розслідують, хто висадив Калинівку в день народження Президента?

Переглядів: 292
Коли розслідують, хто висадив Калинівку в день народження Президента? В мережі

«Диверсія та зацікавлені особи — основні версії вибухів на арсеналі серед калинівських військових».


 

Всі ми це запам’ятаємо на все життя. Бо такої жахливої ночі не було з часів війни з фашистами. 26 вересня, коли зморені працею люди збирались відпочивати, близько 22.00, на військових складах, на 48 арсеналі поблизу Калинівки, почались вибухи боєприпасів. Це був найбільший арсенал площею 600 га, і люди знали, що там зберігаються найпотужніші снаряди «Гра­дів», «Смерчів», «Ураганів». Коли почало хитати будинки і бабахкати так, що закладало вуха, розпочалась паніка. Наші кореспонденти в числі перших вирушили в епіцентр вибуху і повідомляли читачам найоперативніші новини. В результаті вибухів було втрачено близько 32 тисяч тонн боєприпасів, 800 мільйонів доларів вилетіло в повітря. Після трагедії на Калинівському арсеналі пройшло два місяці. Наразі охорона та оборона арсеналу покладена на бійців Першого полку Президента України та десантників 95-ї окремої штурмової бригади.

 

Потрібні там і контрактники — 300 осіб. До кінця року їх мають знайти та укомплектувати підрозділ, а президентський полк та десантників відпустити. Чому досі ніхто не інформує вінничан, як проходить розслідування?..

 

Ми неодноразово намагались взяти інтерв’ю у командира військової частини А1119 Миколи Батюка, проте він відмовляється через постійну зайнятість. Чому? Що може бути важливіше – дати звіт народу, на податки якого утримуються Збройні сили?

 

Ми шукали і продовжуємо шукати відповідь: що ж призвело до такої масштабної біди? Тому на правах ано­німності з нами поспілкувався один із співробітників арсеналу й розповів свою правду про вибухи та висунув свої версії щодо них.

 

– Ми втомились від брехні, яку доводиться споглядати із екранів телевізора — що начебто ми самі підірвали арсенал, бо хотіли прикрити масові порушення та корупційні дії. Миколу Батюка перевели із Ічні до Калинівки у травні 2017 року. Він — артилерист, служив у 55-й окремій бригаді. Багато про нього було розмов, але наше особисте враження – це патріот і людина, яка багато зробила для нашої військової частини за такий короткий термін. При ньому почалось будівництво, поставили відділ спостереження. Так, він із характером, але як до людини та командира – ніяких нарікань. Анало­гічна думка в нас і про заступника командира із виховної роботи з особовим складом Артура Тріска. У ніч вибухів вони обидва ризикували життям під осколками і робили все, щоб арсенал зберегти. Це єдиний арсенал, де пожежу вдалось так швидко загасити і уникнути жертв. Неприємно було чути на адресу нашого керівництва звинувачення від колишнього командира частини. Він обзивав нас алкоголіками і казав, що тут чимало порушень і що командир нікого не попередив про вибухи на арсеналі (подібну інформацію, треба визнати, озвучив і військовий прокурор Матіос, зокрема про виявлених двох п’яних офіцерів у частині). Ще при Януковичі пішла мова про розформування ЗСУ, і така ж доля чекала на військовий арсенал у Калинівці до кінця 2017 року. Але щоб це зробити, потрібно було утилізувати боєприпаси. Якраз у той час колишнього командира «спалили» на корупції і «попросили» із посади. Після того він створив спілку, яка займалась утилізацією боєприпасів.

 

– А правда, що цей екс-командир після свого звільнення мав вплив на керівництво частини?

 

– Так, було таке. Проте, коли до нас перевели Миколу Батюка, в нього це не вийшло. Бо наш новий командир має свою думку, свої амбіції, і на нього ніхто не впливає. Він чітко знає, що є арсенал і треба виконувати свою роботу. Тим більше, коли війна. Екс-командир, мабуть, сподівався повернутись до утилізації, тому він почав наговорювати на Миколу Батюка. В армії це називається «згноїти людину».

 

– А хіба потрібна була арсеналу утилізація?

 

– Ні, вона потрібна була екс-командиру. Будучи на посаді, на території частини він до п’ятиповерхівки добудував ще чотири поверхи. Люди в нього працювали на будівництві за державні кошти, використовувався кран із частини. На нашу думку, це перша людина, яка зацікавлена в тому, щоб частини не було. Але біль­шість цього не говорить, бо боїться. В екс-командира свій біз­нес. Крім того, за неперевіреною інформацією, в нього дуже впливові родичі у Росії.

 

– Що відомо про вибухи на арсеналі?

 

– Вони почались раптово. Близько десятої вечора я із родиною був вдома, дивились телевізор. Чую шиплячий звук і вибух. Спочатку подумали, що аварія, бо ми недалеко мешкаємо від траси. Вибігли на вулицю, а там – зарево. Тоді зрозумів, що це снаряди до «Градів» горять. Наказав жінці зібрати кошти, документи, і з дитиною вони виїхали з Калинівки. Я вирушив до своїх побратимів на арсенал. Т.в.о. командира роти дав наказ взяти його машину і вивозити цивільних. Зробив кілька ходок і повернувся назад. Разом із командиром та його заступниками ми цілу ніч робили свою роботу. Потім була команда евакуювати з території частини зе­нітний ракетний комплекс «Оса», який важить 70 тонн. Платформи із завантаженими бойовими машинами виштовхували вручну. Якби боєприпаси на платформі рвонули – військового містечка не було б.

 

Микола Батюк керував особовим складом, давав команди і займався безпосередньо гасінням пожежі. Повірте, у ту ніч його могли вивезти вперед ногами.

 

– Із джерел у військовій прокуратурі чула інформацію, що першим був вибух, який і спричинив подальшу детонацію боєприпасів. Про пожежу не йдеться. Це так?

 

– Цілком вірогідно, якби то була пожежа, то хоча б сирену включили. Але правду ніхто не скаже, бо не знає її.

 

– Але чимало ЗМІ писало про те, що арсенал охороняли пенсіонери…

 

– Так, у нас є ВОХР, чоловіки старшого віку. Та й молодші люди охороняли. Є людина, а є технічні засоби охорони. Просто державі треба було профінансувати і придбати більш сучасні. На кордоні є ж тепловізори, різного роду сигналізації. Тут справа не в людях чи командирах, бо охороняється це в умовах, як 70 років тому.

– А які саме боєприпаси вибухали, чи були там фосфорні снаряди? І які версії розглядаєте?

 

– Фосфорних снарядів, згідно з Конвенцією ООН, в Україні взагалі немає. З моєї точки зору, вибухи на арсеналі — це дії на підрив боєздатності України — реактивні снаряди, в зоні АТО дуже цінні. Можна в частині що хоч вкрасти, але кому треба той снаряд?! І тут всі свої, працюють місцеві. Роботи в районі майже нема, то тримаємось за цей арсенал, як можемо. Навіщо нам його підривати? Крім того, в нас співробітників із сепаратистськими настроями нема. Від нас Придністров’я – за 150 кілометрів. У мене є дві версії: зацікавлені люди або ж диверсія із російським слідом. Хотілось би, щоб не зробили крайнім якогось рядового.

 

– Але той, хто це зробив, чудово знав, куди і що потрібно кинути?

 

– Зайдіть в Інтернет, введіть номер частини… Там є фото з супутника. У нас диверсійні групи ловлять по всій Україні. У мене є досвід у правоохоронних військах, місяць потренуйте мене, дайте сучасні засоби — і я залізу куди завгодно.

 

– В переддень вибухів на територію частини пустили 6 ци­вільних людей без перепусток, а начальника режимної служби оштрафували на 2,5 тис. грн. за неналежне виконання своїх обов’язків при охороні складів?

 

– Це вже шукають крайніх. То не простих людей пустили, а тих, хто працює на території арсеналу. Начальника режимної служби оштрафували за те, що на арсеналі була легкозаймиста речовина — фарба. Погодьтесь – завжди потрібно щось підфарбувати, і це ніяк не вплинуло на вибухи 26 вересня.

 

– Зараз командир частини Микола Батюк їздить на допити у столицю. Якщо він отримає статус підозрюваного чи його зроблять винним, що будете робити?

 

– У нас за нього всі люди підуть. Перший нормальний командир за всі часи. Він строгий, але розуміючий, він нас поважає. Побільше б таких військових було! І те, що він не зробив би «западло» сам собі – це точно!

 

 Спілкувалась Віталіна ВОЛОДИМИРОВА

OnPress.info
Джерело: http://33kanal.com/vinnichchina/koli-rozslidujut-khto-visadiv-kalinivku-v-den-16419.html
Жми «Нравится» и читай наши лучшие посты в своей ленте.

Колишні українських спортсмени, які з 2014 року перейшли до російського громадянства
Колишні українських спортсмени, які з 2014 року перейшли до російського громадянства
Спортсмени змінюють громадянство і цим не здивуєш нікого. Часто велику роль у прийнятті такого рішення відіграють…
Черный список Пасечника или кадровые чистки в «МВД ЛНР»
Черный список Пасечника или кадровые чистки в «МВД ЛНР»
«МВД ЛНР» продолжает трясти. После недавних событий с Игорем Корнетом, продолжаются массовые чистки в рядах «страж…
СРОЧНО! Гиркин сделал заявление о МН-17 после которого его скорей всего завалят
СРОЧНО! Гиркин сделал заявление о МН-17 после которого его скорей всего завалят
Мы сознательно не вносила правки в интервью российского военного преступника Игоря Гиркина-Стрелкова, чтобы наши читатели узнали…
Мэр Горловки пакует чемоданы в Россию
Мэр Горловки пакует чемоданы в Россию
Вчера, 11 декабря, мэр Горловки Иван Приходько, в ходе совещания по вопросу гуманитарного обеспечения жителей обстреливаемых…
ЯК РОЗМОВЛЯТИ ЗІ СВІДКАМИ ЄГОВИ
ЯК РОЗМОВЛЯТИ ЗІ СВІДКАМИ ЄГОВИ
Дайте мені Біблію — і я доведу, що сатана святий». Знаєте, хто це сказав? Один із…
Вплавь из СССР: самый дерзкий побег, о котором долгое время молчали
Вплавь из СССР: самый дерзкий побег, о котором долгое время молчали
13 декабря 1974 года был совершен самый дерзкий и знаменитый побег из СССР. Ученый-океанолог Станислав Курилов…
Забытый десант забытой армии
Забытый десант забытой армии
Гражданская война в России дала немало примеров морских десантных операций. Наименее известной оказалась самая первая из…
“Ногайская бойня” у Перекопа
“Ногайская бойня” у Перекопа
В одном из залов Третьяковской галереи в Москве выставлено полотно выдающегося русского художника Василия Васильевича Верещагина…
Жертва или предатель: почему “зависло” дело полковника Безъязыкова
Жертва или предатель: почему “зависло” дело полковника Безъязыкова
 О Безъязыкове Украина услышала 6 июля 2016 года. В этот день освобожденного из плена террористов разведчика…
БЕЗСМЕРТНИЙ ШТАБ. ТОП-5 ПОЛКОВОДЦІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
БЕЗСМЕРТНИЙ ШТАБ. ТОП-5 ПОЛКОВОДЦІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Вони відправляли на смерть сотні тисяч солдатів, спалювали дивізії, як сірники, і руйнували міста, немов пісочні…