Ртутне королівство з бельгійським капіталом

Переглядів: 155
Ртутне королівство з бельгійським капіталом В мережі

Донбас уже в другій половині XIX століття став одним з промислових центрів Російської імперії. Що рік, тим більше відкривались нові підприємства, а іноземний капітал все частіше приходив до цього регіону. І не лише за вугіллям та залізною рудою. Прибутковим стало “червоне золото” – ртуть. А невелике заводське містечко Горлівка перетворилось на таке собі “ртутне королівство”. 


Заснування самого міста пов’язане з будівництвом Курсько-Харківсько-Азовської залізниці і з розробкою Корсунської копальні № 1 – першої великої копальні (згодом шахта “Кочегарка”), яка була введена в дію в 1874 році. В 1879 на ній працювало більше тисячі чоловік, було добуто близько 80 тисяч тонн вугілля. Згодом почали роботу нові шахти.

 

Вулиця в Горлівці. Кінець XIX століття. Фото: http://www.gorlovka-vedi.com.ua/

 

Іноземний капітал всіляко цікавився цим краєм. Джон Юз уже заснував своє заводське містечко Юзівку (сьогоднішній Донецьк), та й до Горлівки проявляли інтерес британські, французькі та бельгійські фірми, які розробляли нові шахти та копальні, відкривали заводи.

На цей момент Горлівка стає крупним гірничозаводським центром, який належав Товариству південноросійської кам’яновугільної промисловості. Тут знаходилося управління Горлівського гірничого округу, у віданні якого були підприємства Дебальцевого, Єнакієвого, Щербинівки і Хацапетівки.

 

У 1870 році інженер Олександр Ауербах отримав пропозицію від французької компанії Soсiete Miniere et Industrielle щодо розробки кам’яновугільних покладів у Підмосков’ї. Але це виявилось безперспективно. Тому Ауербах пропонує розпочати роботи на Донбасі.

Керівництво компанії погодилось з пропозицією Ауербаха та призначило офіційним представником компанії в Донбасі. У 1873 році інженер за 250 тисяч. рублів придбав село Курахове площею 2500 десятин та орендував маєток поміщиків Рутченко за 6000 рублів і почав будівництво двох рудників. Але невдовзі французи збанкрутували.

І тут інженеру пощастило. Він познайомився з своїм колегою, Аркадієм Міненковим, який повідомив тому цікаву новину. У 1879 році в Микитивці (сьогодні район Горлівки), очікуючи на потяг до Харкова, він вирішив пройтися попри станцію і звернув увагу на кам’яні паркани біля будинків, складені з пісковика з червоними вкрапленнями. Розпитавши жителів, Міненко дізнався, що там були шахти глибиною 12-20 метрів  просто “набиті кіновар’ю і ртутною рудою”.

Кіновар з Микитівського родовища. Фото: www.webois.org.ua

 

Міненков звернувся до Ауербаха, як до відомого фахівця з гірничої справи, за порадою. Ауербах одразу зацікавився. В разі успіху компаньйони могли отримати величезний дохід. Справа в тім, що тоді ртуть у Російській імперії добували лише на Уралі. Однак її було дуже мало. Тому ртуть ввозили з Іспанії та Австрії. Нове підприємство одразу б отримало монополію на цю галузь у всій державі.

Ауербах і Міненков вирішують побудувати рудник, завод “по перегонці ртуті”  і поселення для робітників. Підключивши інших інвесторів, вони організували “Товариство ртутного виробництва “О. Ауербах і Ко”.

 

Заводська бірка. Фото: http://3.bp.blogspot.com/

 

 

Рудник назвали іменем дружини Ауербаха – “Софіївський”, до нього крім заводу входили ртутні шахти. Будівництво заводу розпочали весною 1886 року, а вже 14 грудня випалили першу партію ртутної руди. Справа пішла успішно. Уже через 10 років на руднику видобували 5,8 млн пудів (95000 т) руди, з яких на виході було 37600 пудів (626,6 тонни) ртуті.

Справа пішла так добре, що завод не тільки забезпечив всю країну ртуттю, але й почав її експортувати, витісняючи з міжнародного ринку австрійську та іспанську продукцію. Горлівку навіть почали називати “ртутним королівством”. Лондонський банк Ротшильда, який володів найбільшою у світі ртутною копальнею в Іспанії (родовище Альмаден), запропонував Ауербаху продати підприємство. Але акціонери вирішили відмовити інвесторами.

 

Вітрина з продукцією заводу. Фото: http://3.bp.blogspot.com/

Підприємці піклувались про побут шахтарів і робітників. Для службовців було побудовано 5 двоквартирних будинків по 3 кімнати у кожній квартирі, для кваліфікованих робітників – 12 таких же будинків з двокімнатними квартирами. Для сімейних некваліфікованих працівників – невеликі будиночки.

Неодружені робітники жили в 5 великих казармах. Для опалювання будинків службовцям і робітникам безплатно підвозили вугілля та воду, також безплатно видавалися ліки. Пізніше побудували лікарню і школу. 20-го числа кожного місяця виплачувалася заробітна плата, а до Великодня і Різдва видавали “преміальні” у розмірі зарплати.

 

Робітники заводу. Початок ХХ століття. Фото: http://3.bp.blogspot.com/

 

Справа процвітала. Але втрутився сімейний фактор. Замість Міненкова посаду управляючого копальнею посів родич Ауербаха гірничий інженер Шамарін, директором заводу було призначено двоюрідного брата власника, а син Олександра Андрійовича Сергій (випускник Гірничого інституту) став керуючим вугільною копальнею.

“Ртутні королі” посварились. Ображений Міненков пішов з компанії. Видобуток ртуті різко впав. У січні 1899 року на шахті “Софія” виникла пожежа, після якої вона перестала працювати. Ауербах частково переорієнтовується на видобування вугілля.

 

Рудник Ауербаха. Ілюстрація початку ХХ століття. Фото: http://3.bp.blogspot.com/

Спершу економічна криза в Росії, а потім російсько-японська війна вдарили по підприємству. Восени 1906 року на зборах акціонерів вирішили шукати нових солідних підприємців для продажу або здачі в оренду ртутних і вугільних копалень. Такий багатий інвестор знайшовся – купець Животовський уклав з Товариством договір аренди вугільних копалень на 12 років.

Через рік у Брюсселі він заснував акціонерне товариство “Оренда вугільних копалень О. Ауербаха”, пакетом акцій якого володів також Азово-Донський банк, найбільший банк Російської імперії. Невипадково було обрано саме бельгійських інвесторів. На початок ХХ століття Бельгія посідала четверте місце за інвестиціями в Російській імперії. Дві третини всіх інвестицій в Донецькому вугільному басейні були саме з цієї країни.

 

 Будинок Бахмутського відділення Азово-Донського банку. Фото: http://photos.wikimapia.org/

Це Товариство експлуатувало тільки вугільні копальні, але не витримало удару кризи і самоліквідувалося. Ртутні копальні були законсервовані, шахти затоплені.. Після нової реорганізації власником товариства “Оренда вугільних покладів Ауербаха” став Азово-Донський банк. Акціонерне товариство крім експлуатації вугільних покладів почало нову розвідку ртутних руд. Акціонери вирішили побудувати новий завод та вже домовились про співпрацю з австрійською фірмою “Аухаген”, однак розпочалась Перша світова війна. Після революції 1917 року завод Ауербаха остаточно закрили.

 

Олег Магдич

OnPress.info
Джерело: http://1576.com.ua/projects/nevidomiy-donbas/mifi-donbasu/rtutne-korolivstvo-z-belgiyskim-kapitalom/194
Жми «Нравится» и читай наши лучшие посты в своей ленте.

ПЛОТНИЦКИЙ ОБРАТИЛСЯ ЗА ПОМОЩЬЮ К ПОРОШЕНКО
ПЛОТНИЦКИЙ ОБРАТИЛСЯ ЗА ПОМОЩЬЮ К ПОРОШЕНКО
Танки и камазы, которые вчера заехали в Луганск со стороны Донецка напугали  Плотницкого не на шутку….
Междоусобные войны «ДНР» и «ЛНР»: посмотрим кто круче и плевать на народ
Междоусобные войны «ДНР» и «ЛНР»: посмотрим кто круче и плевать на народ
Не такие уж и дружные и братские народы, как оказалось, ребята в «ЛНР» и «ДНР». Псевдореспублики,…
Навсегда в плену: судьба советских солдат, оставшихся в Афганистане
Навсегда в плену: судьба советских солдат, оставшихся в Афганистане
 Говорят, что война не заканчивается, пока не похоронен последний солдат. Афганский конфликт закончился четверть века назад,…
Четвертый том «Мертвых душ» пытались написать в «ДНР»
Четвертый том «Мертвых душ» пытались написать в «ДНР»
«ДНР» впору переименовать с «Замок лгунов». Пару дней назад представители самопровозглашенной республики мало того, что заявили…
Тихой сапой наши военные продолжают продвижение в «серой зоне»
Тихой сапой наши военные продолжают продвижение в «серой зоне»
Ротация нашей группировки на Донбассе закончилась и понемногу ситуация возвращается в привычное русло. И значит мы…
ШОК! Срочное заявление российского офицера о режиме путина
ШОК! Срочное заявление российского офицера о режиме путина
На одном из митингов в РФ офицер вооруженных сил России выступил с заявление и рассказал всю…
«ЛНР» здалася Україні та вийшла на сторону Порошенка (ДОКУМЕНТ)
«ЛНР» здалася Україні та вийшла на сторону Порошенка (ДОКУМЕНТ)
Бандугрупування «ЛНР» завершає своє існування. Головний бойовик самопроголошеної республіки Ігор Плотницький попросив Порошенка ввести українські війська…
Жизнь Адольфа Гитлера после смерти
Жизнь Адольфа Гитлера после смерти
Сенсационная новость пришла от известных немецких историков Wilhelm Kaiser и Eugen Weissrussland Ими обнаружены фотоматериалы, доказывающие,…
Развенчание советского мифа про “Дом Павлова” в Сталинграде
Развенчание советского мифа про “Дом Павлова” в Сталинграде
 Рождение легенды Реальные события, происходившие осенью 1942 года на площади 9 января и узкой полоске вдоль…
«ДНР – НЕ МОНАКО!» – сеть взорвали фотографии иномарок полиции «ДНР».
«ДНР – НЕ МОНАКО!» –  сеть взорвали фотографии иномарок полиции «ДНР».
На фоне тотальной бедности и безработицы населения «ДНР», фото замеченного вчера в Донецке Рэндж Ровера Ивок…