Заліська Україна

Переглядів: 166
Заліська Україна В мережі
 Експансія слов’ян у Східній Європі мала свої довготермінові наслідки. Одним з них була поява Північно-Східної Русі. Заселення слов’янами земель Волго-Окського межиріччя почалося ще в IX столітті. До їхнього приходу в західній частині цієї території жили балтські племена, а на сході — угро-фінські, що видно по топонімах і даних археології. Наслідком слов’янської колонізації, яка посилилася в епоху Київської Русі та її розпаду, стала освіта і піднесення князівства Володимиро-Суздальського, а потім і Московської держави.

Історичне ядро цієї землі було розташоване в природному регіоні, який називався Заліссям або Опіллям, — невеликій родючій території, оточеній пралісами. У давні часи Опілля було сумішшю ділянок дубових лісів зі степовими луками і ярами. Дубові ліси ще в середньовіччі були вирубані, а велика частина лугів розорана. Але головною особливістю Опілля є родючий ґрунт — так звані «володимирські чорноземи», в яких шар гумусу досягав 30 см. Це дозволяло вирощувати сільськогосподарські культури — жито і овес, горох і гречку, а пізніше льон і ячмінь. Заселення Опілля слов’янами відбувалося в сприятливих умовах середньовічного кліматичного оптимуму X — XIII століть, коли площа лісів у Європі скоротилася, а тепла погода дозволяла збирати рясні урожаї. Кліматичний оптимум привів до швидкого зростання чисельності землеробських народів і освоєння ними нових земель. Це стало каталізатором міграцій.


Слов’янська колонізація Північно-Східної Русі проходила декількома хвилями. До появи доріг головними шляхами пересування були річки. Через них окремі групи слов’ян діставалися навіть північного сходу. Вже в цей період вони помітно вплинули на культуру автохтонного фінського населення і його склад. Літописна меря з «Повісті минулих літ» була угро-фінським плем’ям, що проживало у Волго-Окському регіоні, але засновниками форпосту переселенців — міста Ростова — були слов’яни. Пізніше почалося заселення Опілля великими слов’янськими племенами. По Волзі на північ і схід Волго-Окського межиріччя пробиралися із заходу кривичі. У північні землі, зокрема в район Білого озера, переселялися ільменські слов’яни. У південній частині Підмосков’я і в Рязанській землі слов’янська колонізація відбувалася переважно племенем в’ятичів.

Привабливість Північно-Східної Русі була обумовлена низкою обставин. З одного боку, це були родючі землі, які давали переселенцям стабільну сільськогосподарську базу. З другого боку — розвиток міжнародної торгівлі і високий попит на цінне хутро, що почало зникати в інших слов’янських землях. Саме хутровина разом з рабами були найбільш прибутковою статтею експорту Київської Русі до Візантії, а також до країн Європи і на арабський Схід. Київські князі обкладали хутровою данню підкорені слов’янські та фінські племена. Навіть грошовий обіг на Русі спочатку вівся хутряними шкірками. Цікаво, що Ярослав Мудрий за життя свого батька — князя Володимира — протягом багатьох років був ростовським князем і намісником Залісся. Пізніше збирачі дані — місцеві князі — почали прибирати хутряну торгівлю і доходи до своїх рук. У найбільш виграшному становищі виявилися молодші Мономаховичі, що зміцнилися в Заліссі. Хутрові доходи давали можливість утримувати велику дружину і засновувати міста — центри збору дані та торгівлі. Чималу роль після хрещення Русі відіграло також поширення християнства, що змушувало бігти подалі від княжої влади людей, які бажали зберегти язичницьку релігію і традиції. З літописів відоме повстання місцевих мешканців на околицях Ростова під керівництвом волхвів (1024 рік). Найбільш наполегливими у обстоюванні своєї віри і племінного правління виявилися в’ятичі, які чинили збройний опір київським князям аж до часів Володимира Мономаха.

Черговою значною переселенською хвилею стала міграція в Ростово-Суздальську землю південноруського населення в XII — XIII століттях. Її причини були пов’язані із занепадом Південної Русі через феодальні війни за київський великокняжий престол, регулярні набіги степових кочівників, експлуатацію простого населення, а також згасання торгівлі по Дніпру, пов’язане з послабленням Візантії і небезпекою пересування через половецькі землі. Велике значення мало закріплена в літописах поява при Володимирі Мономахові «прямоездной дороги» з Південної Русі в Залісся через непрохідні раніше нетрі — брянські ліси. Це значно полегшило пряме сполучення київських земель із землею Володимиро-Суздальською, яке раніше здійснювалося в обхід, по Дніпру і верхів’ям Волги з волоком на Валдаї. На відміну від слов’янської колонізації балтських земель верхнього Подніпров’я, історики відзначають у Волго-Окському межиріччі не лише стихійне, а й організоване феодалами переселення. В умовах староруської державності колонізація спиралася на укріплені міста і озброєні дружини. Нові центри розселення контролювалися княжою владою. За рішенням Любецького з’їзду руських князів 1097 року, земля Ростово-Суздальська, разом з південним Переяславським князівством, стала родовою вотчиною Володимира Мономаха і його нащадків. 1108 року в Заліссі було засновано місто Володимир, куди з часом перемістилася княжа влада з Ростова і Суздаля. Цікаво, що спочатку це місто мало південноруську назву з властивим йому повноголоссям —  Володиміръ.

Одним із найбільш активних ентузіастів переселення і засновником нових міст був молодший син Володимира Мономаха, Ростово-Суздальський князь Юрій Долгорукий. Він вербував нових поселенців і видавав їм чималу позику. Додатково переселенці наділялися статусом вільних землеробів, досить рідким у Південній Русі, де вже тривало закріпачення простого населення. Син Юрія — Андрій Боголюбський — також славився своєю колонізаторською діяльністю. Проти волі батька він покинув південну Русь з її усобицями, війнами і змовами та повернувся в землю Ростово-Суздальську, прихопивши у Вишгороді візантійську скарбницю — майбутню ікону Володимирської Богоматері. Жителі Ростова і Суздаля, зібравшись на віче, вибрали Андрія своїм князем, однак той, не бажаючи ображати молодших братів, оселився у Володимирі. Незабаром тут розвернулося бурхливе будівництво, було зведено високі земляні вали, кріпосні стіни і башти. Наслідуючи Київ, були побудовані Успенський собор і центральні білокам’яні Золоті ворота, які збереглися донині. Так само, як у великокняжому Києві, у Володимирі-Заліському було власне літописання і своя школа іконопису. «Місто Володимир, раніше мале і незначне, сильно розрослося і населилося при Андрієві, — пише історик Микола Костомаров. — Жителі його складалися переважно з переселенців, що пішли до Андрія з Південної Русі на нове проживання. На це явно вказують назви урочищ у Володимирі: там була річка Либідь, Печерне місто, Золоті брами з церквою над ними, як у Києві, і Десятинна церква Богородиці. Андрій, за зразком Києва, дав побудованій їм у Володимирі церкві десятину від своїх стад і від торгу, а крім того, місто Гороховець і села». До цього можна додати, що у Володимирі була і є не лише річка Либідь, а й Рпінь (Ірпінь). Розглядаючи карту стародавнього Володимира, можна побачити Залибідську слободу і навіть Гончарі — майже як у Києві. Це показує, звідки в Заліссі з’явилися розвинені ремесла і промисли. Наприклад, високохудожній іконопис і народний розпис палеха, мстери, холуя і хохломи. Достатньо поглянути на вироби хохломських майстрів, квіткові та рослинні мотиви яких нагадують українську Петриківку. Не виключено, що ця тема ще чекає на свого дослідника. Міграція в Заліссі жителів Південної Русі, ймовірно, пояснює і той факт, чому в Росії збереглися билини київського циклу про великого князя Володимира Красне Сонечко і його дружину.

Після монголо-татарської навали почалася чергова хвиля переселень у Залісся з Київського, Чернігівського та інших південноруських князівств. У ній брала участь і частина місцевої знаті з дружинами, володіння яких було розорено на кордоні зі степом. Ця хвиля збіглася з переїздом митрополита Максима з Києва до Володимира 1299 року. Нащадками переселенців стали численні московські дворянські родини, такі як Плещеєви, Ігнатьєви, Жеребцови, П’ятови, Ізмайлови, Булгакови та інші. Південноруські переселенці перенесли до Північно-Східної Русі не лише рідні назви міст — наприклад, Володимир, Переяславль, Стародуб, Звенигород, Галич, Юр’їв, Вишгород, Перемишль, Білгород, а й численні гідроніми — назви водоймищ. Наприклад, і Переяславль-Заліський, і Переяславль-Рязанський розташовані на річках Трубіж, названих на честь притоки Дніпра, де стоїть південний Переяславль. Зустрічаються також декілька річок з назвою Почайна, Десна, Сула та інші гідроніми, перенесені з Південної Русі.

Із XIII століття власне Залісся вже включається до поняття Русь, і свідчення цього зустрічаються як у руських, так і в іноземних літописах. Так, у «Повісті про загибель Руської землі», літературний пам’ятник періоду монгольської навали, окреслено її кордони: «Отселе до угоръ и до ляховъ, до чаховъ, от чахов до ятвязи, и от ятвязи до литвы, до немець, от немець до корелы, от корелы до Устьюга, где тамо бяху тоймици погании и за дышючимъ моремъ; от моря до болгаръ, от болгарь до буртасъ[7], от буртасъ до чермисъ[8], от чермисъ до моръдви, то все покорено было Богомъ крестияньскому языку поганьскыя страны великому князю Всеволоду, отцю его Юрью, князю кыевьскому, деду его Володимеру Манамаху, которымъ то половоци дети своя нашаху в колыбели». В період правління згаданого тут Всеволода Велике Гніздо, брата Андрія Боголюбського, могутність Володимира досягла пікової позначки. Проте, нащадки цієї гілки Мономаховичів, як і в Південній Русі, незабаром зіткнулися в міжусобній боротьбі. У цей момент нагрянули татаро-монголи…+

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпро
OnPress.info
Жми «Нравится» и читай наши лучшие посты в своей ленте.

ДШВ ВСУ заставили Захарченко наложить в штаны
ДШВ ВСУ заставили Захарченко наложить в штаны
А вот и паника в рядах боевиков НЗФ на оккупированных территориях Донецкой и Луганской областей подоспела…
Чи міняли Крим на Таганрог? Історія одного міфу
Чи міняли Крим на Таганрог? Історія одного міфу
В українському медіапросторі та й у простому спілкуванні між людьми нерідко лунають твердження про те, що…
Пограничники вооружаются турецкими пистолетами
Пограничники вооружаются турецкими пистолетами
На вооружение Государственной Пограничной службы Украины принят пистолет Canik TP 9 калибра 9 Х 19 мм….
ТОП-7 АЛКОГОЛИКОВ ПРИ ВЛАСТИ
ТОП-7 АЛКОГОЛИКОВ ПРИ ВЛАСТИ
Самые отчаянные из державных пьяниц распределились по карте так: три британца, двое русских, американец и турок….
В сети набирает популярности ролик который записали Дети Донбасса
В сети набирает популярности ролик который записали Дети Донбасса
На видео хостинге Youtube размещен очень интересный видео ролик в котором Дети Донбасса обращаются ко взрослым…
Как вы яхту назовёте, так она и выстрелит
Как вы яхту назовёте, так она и выстрелит
В далёкие времена каждый уважающий себя воин давал своему оружию имя. Стыдно идти в крестовый поход или набег на соседа…
В «ЛНР» назревает вооруженное противостояние: КОРНЕТ vs ПЛОТНИЦКИЙ?
В «ЛНР» назревает вооруженное противостояние:  КОРНЕТ vs ПЛОТНИЦКИЙ?
Пока «глава МВД ЛНР» Игорь Корнет готовил  на заседание «Народного Совета» отчет о деятельности «МВД», Плотницкий …
Жизнь Адольфа Гитлера после смерти
Жизнь Адольфа Гитлера после смерти
Сенсационная новость пришла от известных немецких историков Wilhelm Kaiser и Eugen Weissrussland Ими обнаружены фотоматериалы, доказывающие,…
«Гениев осуждать нельзя». Как живет математик Григорий Перельман
«Гениев осуждать нельзя». Как живет математик Григорий Перельман
11 ноября 2002 года на одном из крупных порталов научных публикацией в интернете появилась статья петербургского математика…
Как израильтяне у египтян радар украли. Из воспоминаний военного переводчика
Как израильтяне у египтян радар украли. Из воспоминаний военного переводчика
Это невероятное событие произошло в конце 1969 года в Египте, в разгар так называемой «войны на…