ВАЖЛИВО:

“Зелена миля” польських офіцерів

Переглядів: 411
“Зелена миля” польських офіцерів В мережі

В результаті наступу радянських військ у вересні 1939 року в полон потрапили понад 250 тисяч польських полонених. Більша частина з них пішла згодом воювала проти німців, частина померла в таборах. Однак доля 21 тисячі ув’язнених залишалася невідомою. У 1943 року випадково були знайдені масові поховання під Смоленськом. Згідно з документами НКВС, виявилося, що тут поховані польські офіцери.


Німецька окупаційна влада організувала розкопки за участі місії Червоного Хреста. Спеціальна комісія встановила, що це саме ті офіцери, доля яких була невідомою. Результати показали: їх  розстріляли співробітники НКВС. Німці одразу вирішили використати цей факт у інформаційній війні проти СРСР та посварити його з західними союзниками. Тому усі матеріали розкопок одразу були опубліковані.

Після звільнення цих територій радянський уряд створив власну комісію, яка  заявила, що офіцерів  знищили німці.  Однак в світі не повірили цьому висновку. Тим більше, що радянська влада намагалася замести сліди цього злочину. У 1959 році особові справи розстріляних були знищені за спеціальним рішенням Політбюро. Основні розстріли полонених відбувалися в Катині, що поблизу Смоленська, тому ці події і відомі як “Катинська трагедія”.

Проте польське суспільство вимагало встановити істину у цій історії. Особливо активно ці вимоги стали лунати після падіння в Польщі комуністичного режиму. І у 1990 році СРСР підтвердив причетність НКВС до цього злочину.

Офіцери, страчені в Катині. Фото: www.pamietamkatyn1940.pl

17 вересня 1939 року Червона армія розпочала похід на Захід, завдавши тим самим удар у тил польським військам, які намагалися відбити нацистський наступ. Радянський уряд діяв згідно з умовами таємного протоколу до пакту про ненапад між СРСР та Німеччиною від 23 серпня 1939 року.

Польські військовополонені у вересні 1939 року. Фото: wyborcza.pl

До радянського полону потрапили 250 тисяч поляків. Їх відправили на “трудове перевиховання”: будівництво доріг та валку лісу. Їжі давали настільки мало, що це ледь дозволяло підтримувати життя. Ходити на роботу доводилося пішки. Поет Юзеф Чапський, який потрапив до полону, згадує:

Нас оточили поліцейськими собаками та повели розмоклим снігом, убогими міськими вулицями, серед бідних міських будинків та критих соломою мазанок. Вискочив якийсь хлопчик, швидко передав нам кавуна та втік… Більшість прибулих розмістили в монастирських будівлях на території майбутнього табору

Полонених ділили за “професіями”. Офіцери, чиновники, поліцейські, священики, підприємці відбували покарання окремо. Хоча в’язнів і називали “клятою буржуазією”, серед них було дуже багато селян і робітників. Вони служили в поліції, бо через стан здоров’я їх не взяли до армії під час війни.

За наказом головного “чекіста” Лаврентія Берії, польських чиновників заарештовували одразу після входу радянських військ у міста та села Західної України. Репресували також поліцію, членів польських партій (крім комуністичної), а також всіх, кому змогли повісити ярлик “капіталіста”.

Заарештованих тримали в трьох таборах: в Козельську (біля Смоленська), в Осташкові(біля Калініна) та у Старобільську (Луганська область). Уже в жовтні 1939 року полонених почали привозити до табору в Старобільську. Сюди потрапили усі офіцери Львівського гарнізону, яким обіцяли свободу при капітуляції міста.

Карта депортації польских полонених у 1940 році. Фото: pl.wikipedia.org

 

Старобільсьий табір організували на  території колишнього жіночого монастиря “Всіх скорботних радостей”.  Під житлові приміщення були пристосовані церква, 10 і 7 кам’яних дерев’яних будівель, які обладнали двоярусними суцільними нарами. Перший час гарячою іжою забезпечували лише раз в день. В день видавали 400 гр. хліба, а іноді і менше, цукор був відсутній зовсім. Продукти військовополонені отримували сухим пайком, готували самі . В таборі не було лазні, пральні.

 

В’язнів постійно перекидували з одного табору до іншого. У в трьох таборах перебувало біля 15 тисяч осіб, дві третини з яких були офіцерами, а також професори, журналісти, лікарі, інженери. Тут знаходилася інтелектуальна  еліта Польщі. Спочатку настрій серед них був оптимістичний. Полонені сподівались, що їх передадуть західним союзникам Польщі – Англії та Франції, в гіршому випадку – німецькій владі. Але радянський режим вирішив вчинити по-іншому.

 

5 березня 1940  на засіданні Політбюро було прийнято рішення розстріляти понад 21 тисячу полонених “як заклятих ворогів радянської влади, що продовжують антирадянську діяльність”. В’язнів почали переводити до тюрем у Києві, Харкові та Херсоні. Там на них уже чекали розстрільні команди. Перша партія засуджених прибула до Харкова 5 квітня 1940 року. В цей день були розстріляні 195 осіб . “Рекордними” є 16, 17 і 24 квітня – в ці дні стратили по 260 осіб.

Рештки тіл польських офіцерів розстріляних в Харкові. Фото: historiarabki.blogspot.com

Розстрілювали полонених у спеціальному приміщенні на вулиці Чернишевській, 18. Там знаходилося головне управління НКВС у Харківській області. У цій будівлі стратили майже 12 тисяч осіб. На розстріл однієї людини й прибирання трупа витрачали не більше 2-х хвилин. Часто “працювали” безперервно. В’язнів убивали пострілом у шию ззаду (на висоті перших шийних хребців, щоб зменшити крововилив назовні – так менше прибирати).

Так у Харкові був розстріляний батько режисера Анджея Вайди, капітан Якуб Вайда. Багато років було невідомо, куди він подівся. Тільки після того, як в 1990 році були опубліковані списки з таборів, стало зрозуміло, що скоріш за все, батько Вайди був розстріляний в харківському НКВС.

Капітан Якуб Вайда з дружиною Анелею. Фото: a-zinchenko.blogspot.com

У Лук’янівській тюрмі у Києві смертники проходили по власній “зеленій милі”. До страти їхали на ліфті. В’язня ставили на коліна і стріляли в потилицю, притиснувши голову до підлоги. За ніч таким способом страчували від 100 до 150 людей.

Точно встановлено лише одне місце поховання – це ліс біля селища Биківня під Києвом. Там існувала спеціальна територія, яку чекісти пильно охороняли. Сюди з Лук’янівської в’язниці приїжджали вантажівки, наповнені трупами розстріляних. З 1991 року розпочався пошук ще одного місця поховання у 6 кварталі Лісопарку в Харкові. Через 5 років польські дослідники натрапили на ряд захоронень.

Меморіальний комплекс жертв тоталітаризму в Харкові. Могили польських офіцерів. Фото: pl.wikipedia.org

У 2000 році на місці поховань було відкрито Меморіальний комплекс жертв тоталітаризму, до якого входять 75 братських могил, 15 з яких – польські. Встановлено, що саме тут поховані офіцери з Старобільського табору, розстріляні  в Харківському НКВС. Ті офіцери, які до останнього захищали свою Батьківщину, навіть перебуваючи в радянських концтаборах

 

Олег Магдич

OnPress.info
Джерело: http://1576.com.ua/projects/nevidomiy-donbas/mifi-donbasu/zelena-milya-polskih-ofitseriv/215
Жми «Нравится» и читай наши лучшие посты в своей ленте.

ПЛОТНИЦКИЙ ОБРАТИЛСЯ ЗА ПОМОЩЬЮ К ПОРОШЕНКО
ПЛОТНИЦКИЙ ОБРАТИЛСЯ ЗА ПОМОЩЬЮ К ПОРОШЕНКО
Танки и камазы, которые вчера заехали в Луганск со стороны Донецка напугали  Плотницкого не на шутку….
СРОЧНО! Игорь Корнет завербован украинскими спецслужбами!
СРОЧНО! Игорь Корнет завербован украинскими спецслужбами!
23 ноября, после сообщения российских СМИ о том, что Плотницкий вместе с семьей покинул Луганск, и сложил полномочия…
Дочь главаря “милиции” самопровозглашенной ЛНР Марина Корнет учится на прокурора в Харькове
Дочь главаря “милиции” самопровозглашенной ЛНР Марина Корнет учится на прокурора в Харькове
Дочь главаря “милиции” самопровозглашенной ЛНР Марина Корнет учится на прокурора в Харьковсской юракадемии им. Ярослава Мудорого….
Тихой сапой наши военные продолжают продвижение в «серой зоне»
Тихой сапой наши военные продолжают продвижение в «серой зоне»
Ротация нашей группировки на Донбассе закончилась и понемногу ситуация возвращается в привычное русло. И значит мы…
Междоусобные войны «ДНР» и «ЛНР»: посмотрим кто круче и плевать на народ
Междоусобные войны «ДНР» и «ЛНР»: посмотрим кто круче и плевать на народ
Не такие уж и дружные и братские народы, как оказалось, ребята в «ЛНР» и «ДНР». Псевдореспублики,…
Четвертый том «Мертвых душ» пытались написать в «ДНР»
Четвертый том «Мертвых душ» пытались написать в «ДНР»
«ДНР» впору переименовать с «Замок лгунов». Пару дней назад представители самопровозглашенной республики мало того, что заявили…
ШОК! Срочное заявление российского офицера о режиме путина
ШОК! Срочное заявление российского офицера о режиме путина
На одном из митингов в РФ офицер вооруженных сил России выступил с заявление и рассказал всю…
«ЛНР» здалася Україні та вийшла на сторону Порошенка (ДОКУМЕНТ)
«ЛНР» здалася Україні та вийшла на сторону Порошенка (ДОКУМЕНТ)
Бандугрупування «ЛНР» завершає своє існування. Головний бойовик самопроголошеної республіки Ігор Плотницький попросив Порошенка ввести українські війська…
«ДНР – НЕ МОНАКО!» – сеть взорвали фотографии иномарок полиции «ДНР».
«ДНР – НЕ МОНАКО!» –  сеть взорвали фотографии иномарок полиции «ДНР».
На фоне тотальной бедности и безработицы населения «ДНР», фото замеченного вчера в Донецке Рэндж Ровера Ивок…
Развенчание советского мифа про “Дом Павлова” в Сталинграде
Развенчание советского мифа про “Дом Павлова” в Сталинграде
 Рождение легенды Реальные события, происходившие осенью 1942 года на площади 9 января и узкой полоске вдоль…