171 лет назад родился Илья Ильич Мечников (Спадаренко) (1845-1916), украинский биолог, один из основоположников эмбриологии, сравнительной патологии, иммунологии и микробиологии. Профессор Одесского университета. Эмигрировал с Российской империи из-за украинофильских взглядов. Нобелевский лауреат Мечников всегда называл себя украинцем.
За открытие явления фагоцитоза ученому была присуждена Нобелевская премия по физиологии и медицине (1908 год; совместно с П. Эрлихом). Основатель (совместно с украинцем Николаем Федоровичем Гамалией) и руководитель первой отечественной и второй в Европе (первой была Пастеровская в Париже) бактеорологической станции (в Одессе).
Последние 28 лет жил и работал в Париже, возглавлял лабораторию в институте Луи Пастера (с 1888). Это был период зрелости, всеобщего признания и мировой славы. Только в 1909 году (в следующем, после присуждения Нобелевской премии) ученый посетил московскую империю.
Родом Илья Мечников с Харьковщины, выпускник Харьковского университета.
Несколько интересных фактов из жизни выдающегося ученого:
Мечников был нобелевским лауреатом, который называл себя украинцем.
Он дважды пытался покончить с собой и оба раза из-за женщин.
Его первая жена умерла от чахотки вскоре после свадьбы. Удар был настолько сильный, что ученый решил уйти из жизни вслед за любимой, впрочем, к счастью, попытка оказалась неудачной.
Вторая жена - Ольга (в браке прожили 25 лет), тяжело заболела и чуть не умерла от тифа. Мечников был в отчаянии и вполне сознательно заразил себя тифом. Они оба были на грани между жизнью и смертью, но чудом выжили. Ученый имел уязвимое сердце, очень сильно любил жену, хотя и напускал на себя мачизм: мол, женщины по сравнению с мужчинами слабые второстепенные создания, они не в состоянии заниматься серьезными делами, в частности наукой, а гениальность, так же как и борода - исключительно мужской атрибут.
Пам'ятник Мечникову навпроти Пастерівського інституту в Харкові
Ілля Ілліч Мечников (нар. 3 (15) травня 1845, Іванівка, Харківська губернія — пом. 2 (15) липня 1916, Париж, Французька республіка) — український науковець волоського походження, один з основоположників еволюційної ембріології, імунології та мікробіології.
Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів.
Відкрив явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883).
Життєпис
За батьком, Іллею Івановичем Мечниковим, офіцером з Петербургу, походить з шляхетного україно-волоського роду Спадаренко. Засновником української гілки цього роду є Ніколає Мілеску-Спетару (рум. Neculai Milescu Spătarul), а прізвище «Мечников» є русифікованим «рум. Spătaru, зброєносець». Мати — Емілія Левівна Мечникова (Невахович), донька єврейського письменника Лева Неваховича, родом з Летичіва.
Друга дружина — Ольга Бєлокопитова, донька власника маєтку у селі Попівка (тепер Смілянський район, Черкащина).
Навчався у 2-й Харківській гімназії та на відділенні природничих наук Харківського університету (закінчив 1864 року).
1864–1867 — працював у Гессені, Геттінгені та Мюнхені.
1867 — отримав ступінь магістра зоології.
Працював у Новоросійському університеті (Одеса; 1867–1868; доцент зоології) та Петербурзькому університеті (1868–1870).
1870–1882 — завідувач кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету (Одеса)
1886–1887 — завідував організованою ним (разом із Миколою Гамалією) першою в Російській імперії Одеською бактеріологічною станцією (нині Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології).
Надалі Мечников змушений був емігрувати до Франції за українофільські настрої.
1888–1916 — завідувач лабораторії в Інституті Пастера в Парижі (з 1905 р. — заступник директора інституту).
У Дніпровську (Україна) існує Обласна клінічна лікарня ім. Мечникова.
Источник: http://oleg-leusenko.livejournal.com/4469208.html