У 1235 році монгольське військо вирушило виконати заповіт Чингісхана – завоювати всі землі аж до «останнього моря». Про особливу важливість Західного походу свідчить участь в ньому десяти онуків, правнука і молодшого сина великого хана. Очолює похід Батий, онук Чингісхана, який отримав у спадок степ на захід від річки Іртиш, а також Русь і Європу. Їх ще треба було підкорити.
Рухаючись на захід, на початку наступного року монголи розбили і підкорили половців, волзьких булгар, мордву, буртасів, арджанів, аланів. Наступною була Русь.
Монголам знадобилося не більше тижня, щоби взяти штурмом кожне з найбільших міст Північно-Східної Русі: Рязань, Володимир, Переяславль-Залєський. Не витримали натиску Чернігів, Путивль, Глухів та багато інших.
Київ простояв в облозі три місяці. За іншими даними, впав за дев’ять днів. Чому місто не змогло себе захистити?
ПРИЧИНА 1. ПОЛІТИЧНА КРИЗА
До моменту приходу монголів Русь була розколотою, і значення Києва знизилося. Місто зберігає свій престиж, але володіння ним більше не означає верховенства над іншими князівствами.
До монголів Київ двічі штурмують і грабують удільні князі: в 1169 році син володимиро-суздальського князя Мстислав Андрійович; в 1203-му – овруцький князь Рюрик Ростиславич. Рідко кому в цей час вдається затриматися в Києві довше року. Місцеві завойовники опираються на нечисленні дружини і при появі під стінами більшого війська одразу тікають в свої спадкові землі. Серйозним ремонтом міських укріплень ніхто не займається.
Коли підходять монголи, в Києві взагалі немає князя. Місто належить Данилу Романовичу, правителю далекого Галицько-Волинського князівства. Він залишив в Києві намісника – тисяцького Дмитра. Той не міг ані надихнути жителів міста опиратися загарбникам, ані залучити для оборони необхідні ресурси.
Київ складався з Верхнього міста і Подолу. Верхнє місто було розташоване на височині з крутими схилами і оперезане двома лініями укріплень. Його захищав вал товщиною 30 і заввишки 12 м. Під валом був рів, нагорі – дерев’яна стіна з галереєю для гарнізону. Для захисту від підпалу її мастили глиною і білили вапном. Натомість Поділ, торговий район на березі Дніпра, залишався практично беззахисним.
Фортифікацію Києва розробляли двісті років тому, за Володимира Хрестителя і Ярослава Мудрого. Тоді місту загрожували слов’янські князі і племена причорноморських кочівників, які не мали облогових машин і досвіду штурму фортець. Протистояти Батию було значно складніше. Монголи запозичили інженерні знання Китаю і цивілізацій Середньої Азії. Проти міського валу вони виставили армаду з 32-х каменокидальних машин.
«Укріплення вони завойовують наступним чином. Якщо трапляється фортеця, вони оточують її; мало того, іноді вони так обгороджують її, що ніхто не може увійти або вийти; при цьому вони дуже хоробро б’ються знаряддями і стрілами і ні на один день або на ніч не припиняють битви, щоби ті, хто перебувають на укріпленнях, не мали відпочинку; самі ж татари відпочивають, бо розділяють війська, і одне змінює в бою інше, так що вони не дуже втомлюються», – розповідав італійський монах Плано Карпіні, який відвідав в 13 столітті Монгольську імперію.
ПРИЧИНА 3. НІКОМУ ВОЮВАТИ
Після загибелі дев’яти князів у битві на річці Калці 1223 року на Русі не залишилося досвідчених полководців, здатних керувати великою армією. Та й великої армії не було: позначалася роз’єднаність князів.
Історики оцінюють кількість захисників Києва у 4-5 тисяч, серед яких було лише кількасот професійних дружинників тисяцького Дмитра. Сформоване з городян нечисленне ополчення не могло втримати вали протяжністю близько 3,5 км. Більшість киян були озброєні лише списами та сокирами.
Частина жителів Києва втекли з міста в навколишні ліси. Залишилися переважно заможні люди з челяддю. Так само сильно, як монголів, вони боялися пограбування своїх садиб місцевою біднотою.
ПРИЧИНА 4. СИЛА МОНГОЛІВ
Армія Батия налічувала до 40-50 тисяч бійців. Кожен мав 2-3 лука і 60-100 стріл, здатних пробити лати за три сотні кроків. Обладунки важкої монгольської кавалерії виготовляли з листкових пластин буйволячої шкіри, вкритих водовідштовхувальним лаком. За міцністю вони не поступалися залізу, але були значно легшими. З лози плели легкі щити. Для відбиття ударів в центрі кріпився металевий виступ.
Під час штурму фортець монголи використовували требушети (метальні машини з протвагами), вихорові катапульти (каменемети кругової дії на вертикальному опорному стовпі) і бліди (легкі каменемети з метальним важелем). Найбільш потужними були каменемети китайського типу. Їхній важіль складався з кількох жердин, а натяжну мотузку тягнули дві людини.
До 1240 року монголи, крім кочових племен і дрібних народів, перемогли китайську імперію Цзінь, Кара-киданьске ханство, величезну Хорезмську державу і волзьких булгар.
ПРИЧИНА 5. ВІДСУТНІСТЬ ДОПОМОГИ
Перед вторгненням Батия два руських правителі спробували заручитися підтримкою угорського короля Бели IV. Першим укласти військово-династичний союз запропонував чернігівський князь Михайло Всеволодович. Король відмовив, оскільки не сприймав монгольську небезпеку всерйоз. Потім в Пешт прибув галицько-волинський князь Данило Романович з сином Левом. Він не отримав війська і навіть не зміг пробитися назад в рідні землі. Пізніше Данило Галицький так само безуспішно шукав союзу з князем Конрадом I Мазовецьким в Польщі.
Під час монгольської навали в Угорщину король Бела IV сам проситиме допомоги у герцога Бабенберга, правителя Священної Римської імперії Фрідріха II Гогенштауфена і папи римського Григорія IX. Але допомога не прийде.
ПРИЧИНА 6. ТАКТИКА ШТУРМУ
Основну частину військ і камнемекидальних машини Батий зосередив в найбільш вразливій частині міста – заболоченій низині навпроти Лядських воріт (сучасний Майдан Незалежності). Тут не було крутих природних схилів, а болото вже замерзло.
Атака почалася, коли метальні машини пошкодили вал зі стінами. В цьому бою поранили воєводу Дмитра, а захисників Києва витіснили з вала.
«ЗІЙШЛА ТАТАРИ НА СТІНИ І СИДІЛИ ТАМ В ТОЙ ЖЕ ДЕНЬ І НІЧ».
Городяни скористалися паузою в битві і відійшли в цитадель на Старокиївську гору. Розкопки 1980-х років довели, що рів, який проходив між двома лініями стін, спішно укріплювали частоколом і залишками дерев’яних зрубів.
Але це не змогло врятувати місто від монголів. Наступного дня вони почали штурм центральної частини міста, влаштували різанину і спалили Десятинну церкву, в якій сховалися останні захисники Києва. За легендою, тисяцький Дмитр потрапив в полон.
Точна дата падіння Києва невідома. Джерела називають 19 листопада і 6 грудня 1240 року.
«…ОТОЧИЛИ КИЇВ, ЯКИЙ БУВ СТОЛИЦЕЮ РУССІЇ, І ПІСЛЯ ДОВГОЇ ОБЛОГИ ВОНИ ВЗЯЛИ ЙОГО І ВБИЛИ ЖИТЕЛІВ МІСТА; КОЛИ МИ ЇХАЛИ ЧЕРЕЗ ЇХНЮ ЗЕМЛЮ, ЗНАХОДИЛИ ЧИСЛЕННІ ГОЛОВИ І КІСТКИ МЕРТВИХ ЛЮДЕЙ, ЩО ЛЕЖАЛИ В ПОЛІ; ТОМУ ЩО ЦЕ МІСТО БУЛО ДУЖЕ ВЕЛИКЕ І ДУЖЕ ВЕЛЕЛЮДНЕ, А ТЕПЕР ЗВЕДЕНЕ НАНІВЕЦЬ: СТОЯТЬ ТАМ ХІБА ДВІСТІ БУДИНКІВ, А ЛЮДЕЙ МІСЦЕВИХ ТРИМАЮТЬ У ВАЖКОМУ РАБСТВІ», – ПИСАВ ЧЕРНЕЦЬ ПЛАНО КАРПІНІ ПІСЛЯ ВІДВІДУВАННЯ РУСІ У 1245-1247 РОКАХ.
Дмитро Кириловець