Анатолій Матвійчук: хвороба, якою вражене суспільство має назву “кварталізм”
Історія 21 Жовтня 2019 21:53Марина Сейлор

Анатолій Матвійчук: хвороба, якою вражене суспільство має назву “кварталізм”

Є речі, які важко коментувати.
Як важко коментувати психічні збочення. Що там відбувається в голові психічно хворої людини – невідомо. Там суцільний морок…Але якщо це збочення набуває соціального характеру та ще й транслюється на весь світ одним із найрейтинговіших каналів – це вже діагноз для суспільства. Скоріше всього, невиліковний.

Страшна хвороба, якою вражене наше суспільство має назву “кварталізм”. І про це трохи докладніше.Коли почали сміятися над першими особами держави, це здавалося зухвалим і сміливим, але поступово закрався сумнів, що ця зухвалість має якийсь нездоровий характер, щось на зразок соціального мазохізму.

Потім, згідно Вікон Овертону, коли неможливе переводиться в розряд можливого, почали сміятися над тим, чого не допускає загальнолюдська мораль – над фізичними вадами людей, над дефектами їх мовлення, особливостями їх поведінки…

Але й цього згодом здалося мало – і ось уже в епіцентрі нещадного висміювання опинилася культура цілого народу, його національний характер, одяг, мова…

Мені весь час здавалося, що це просто певна провокація купки зухвалих людей з метою дізнатися межу нашого терпіння – коли ж нарешті ми зрозуміємо, що давно перейдено всілякі межі і поставимо циз блазнів на місце.

Але, схоже, що все відбувалося за класичними канонами психіатрії – коли божевільний не здатний визнати, що він божевільний, а навпаки – це весь світ довкола нього зійшов з розуму…

Отож, я стверджую, що наше суспільство психічно хворе. Хворе до такої міри, що ніколи не зможе цього усвідомити і визнати. І найулюбленіші розваги цього суспільства – є мерзенними збоченнями з точки зору здорової психіки.

І ось останній факт, який є апофеозом цього жахливого анамнезу нашої психічного нездоров”я.

Хто б що не казав, але не мова, а дія – ось що головне. Можна гарно і пишно промовляти, але нічого не робити. А можна, навпаки, говорити «неправильною» мовою чи взагалі мовчати, але діяти правильно і рішуче. А щоб усім було зрозуміло про що йдеться, розкажу одну старовинну легенду, яку нам повідав «батько історії» Геродот.

Влітку 513 року до н. е., збудувавши мости через Босфор і Дунай, могутній перський цар Дарій І Великий вдерся в межі Скіфії з величезним військом. Підійшовши до Борисфену і не побачивши скіфів, які б покірно його зустрічали, Дарій направив до їхнього царя Іданфірса гінця з вимогою підкоритися і стати його данниками.

На той час у скіфів не було писемності, але у відповідь вони все ж таки передали Дарію свого листа, який складався з кількох предметів: птаха, миші, жаби і п’яти стріл. Спочатку Дарій нічого не зрозумів, та завдяки своєму раднику Гобрію цар зміг «прочитати» скіфського листа. Воно значило наступне: «Якщо ви, перси, не улетите на небеса, як птахи, не сховаєтесь у землі, як миші, або не пострибаєте в озера, як жаби, то ви не повернетеся звідси живими, будучи вражені цими стрілами».

Дарій не дослухався до попередження і повелів війську йти у наступ. Та скіфи виконали свою обіцянку. Вони зробили так, що земля почала горіти під ногами загарбників. Не маючи достатніх сил аби вступити з персами у відкритий бій, скіфи використали тактику відступу, заманюючи супротивника вглиб країни. На своєму шляху вони засипали колодязі і джерела, спалювали траву і дерева. Все своє майно і сім’ї скіфи відправили далеко на північ. По ночах скіфські воїни робили вилазки і знищували сонних ворогів.

Зрозумівши безперспективність завоювання Скіфії, цар Дарій з ганьбою був змушений тікати з непокірної країни, спалюючи за собою усі мости, а у спини його вояків летіли скіфські стріли. Геродот пише, що з тих пір у всьому світі скіфи отримали прізвисько непереможних.

Ми не знаємо напевно, якою мовою розмовляли скіфи – іранською чи слов’янською. Відомо п’ять скіфських племен (звідси кількість стріл у листі), найбільшими з яких були царські скіфи, скіфи-кочівники і скіфи-орачі. Ми, українці, є нащадками всіх тих скіфів. Отож давайте не розмовляти, а діяти, щоб будь-який ворог, який зазіхне на нашу країну, напевно знав, що навіть якщо він сховається в небі, в землі чи у воді, його наздоженуть українські стріли і він буде знищений.

Ми досі ще не сміялися над людьми, які зазнали лиха – захворіли на онкологію, втратили рідних чи близьких або залишилися без даху над головою? То чому б не посміятись!?Гумористичний “шедевр” кварталівців на сцені НПМ “Україна” – “Горіла хата” – це яскраве підтвердження психічного збочення тих, хто придумав цей номер, і тих, хто реготав у залі…

І не треба тут говорити про сатиру у бік можновладної особи з команди колишнього Президента. Сатира – це жанр МИСТЕЦТВА, побудований на певних естетичних і моральних засадах.

Те, що подавалося зі сцени, було демонстрацією якогось гидкого і пафосного перфомансу: якби, приміром, якийсь божевільний на сцені привселюдно спорожнявся, а потім поїдав своє лайно, пригощаючи ним глядачів….

Приблизно, таку огиду викликає цей жахливий номер.
Але найганебніше те, що для цього сеансу копрофагії вивели на сцену артистів Національного Академічного Народного Хору Вірьовки – уславленого колективу зі світовою славою, який є гордістю і втіхою України. І ці, немовірно красиві українські жінки і дівчата в національному вбранні, згодилися взяти участь у цьому ритуальному публічному знеславленні української пісні.

Хто б що не казав, але не мова, а дія – ось що головне. Можна гарно і пишно промовляти, але нічого не робити. А можна, навпаки, говорити «неправильною» мовою чи взагалі мовчати, але діяти правильно і рішуче. А щоб усім було зрозуміло про що йдеться, розкажу одну старовинну легенду, яку нам повідав «батько історії» Геродот.

Влітку 513 року до н. е., збудувавши мости через Босфор і Дунай, могутній перський цар Дарій І Великий вдерся в межі Скіфії з величезним військом. Підійшовши до Борисфену і не побачивши скіфів, які б покірно його зустрічали, Дарій направив до їхнього царя Іданфірса гінця з вимогою підкоритися і стати його данниками.

На той час у скіфів не було писемності, але у відповідь вони все ж таки передали Дарію свого листа, який складався з кількох предметів: птаха, миші, жаби і п’яти стріл. Спочатку Дарій нічого не зрозумів, та завдяки своєму раднику Гобрію цар зміг «прочитати» скіфського листа. Воно значило наступне: «Якщо ви, перси, не улетите на небеса, як птахи, не сховаєтесь у землі, як миші, або не пострибаєте в озера, як жаби, то ви не повернетеся звідси живими, будучи вражені цими стрілами».

Дарій не дослухався до попередження і повелів війську йти у наступ. Та скіфи виконали свою обіцянку. Вони зробили так, що земля почала горіти під ногами загарбників. Не маючи достатніх сил аби вступити з персами у відкритий бій, скіфи використали тактику відступу, заманюючи супротивника вглиб країни. На своєму шляху вони засипали колодязі і джерела, спалювали траву і дерева. Все своє майно і сім’ї скіфи відправили далеко на північ. По ночах скіфські воїни робили вилазки і знищували сонних ворогів.

Зрозумівши безперспективність завоювання Скіфії, цар Дарій з ганьбою був змушений тікати з непокірної країни, спалюючи за собою усі мости, а у спини його вояків летіли скіфські стріли. Геродот пише, що з тих пір у всьому світі скіфи отримали прізвисько непереможних.

Ми не знаємо напевно, якою мовою розмовляли скіфи – іранською чи слов’янською. Відомо п’ять скіфських племен (звідси кількість стріл у листі), найбільшими з яких були царські скіфи, скіфи-кочівники і скіфи-орачі. Ми, українці, є нащадками всіх тих скіфів. Отож давайте не розмовляти, а діяти, щоб будь-який ворог, який зазіхне на нашу країну, напевно знав, що навіть якщо він сховається в небі, в землі чи у воді, його наздоженуть українські стріли і він буде знищений.

І заради чого?! Заради кількох хвилин у жахливому акті людського морального падіння?! Невже така слава і такі ефіри потрібні українському мистецтву? Невже заради однієї миті такої слави варто було втрачати свою честь і гідність, віддаючи її на поталу брудним політикам, які в боротьбі за владу в нашій країні давно переступили будь-які межі закону, моралі, а тепер уже і психічної норми…

Отож, ми, всі разом, подолали ще одну відмітку падіння в безодню. І не помітили цього. Біс із нею, з цією копрофагією. Що нас чекає далі в кварталі? Інцест? Зоофілія? Некрофілія?
Сміятись, так сміятись!

Схожі статті
Монетизуй свій талант з OnPress.info ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ