Бойові втрати березня: 10 загиблих
Авторські статті 1 Квітня 2018 0:01Mikel

Бойові втрати березня: 10 загиблих

Гудзовський Марк Сергійович.  Народився 21 травня 1997 у м. Дніпро. Старший солдат, кулеметник 3-ї роти 1-го батальйону особливого призначення ОЗСпП «Азов» НГУ. По закінченні школи вчився в університеті, та коли виповнилося 18 років, пішов добровольцем на фронт, приєднався до полку «Азов» у серпні 2015. 10 березня 2018 під час виконання бойового завдання поблизу с. Водяне (Волноваський район) у Приазов'ї, дістав важке поранення, що несумісне з життям, — куля снайпера влучила у лоб і вийшла через потилицю, розтрощення головного мозку 3-го ступеня. Переніс операцію у 61-му військово-мобільному шпиталі в Маріуполі та гелікоптером був доправлений до Дніпра. Лікарі казали, що шансів вижити майже немає. Марк прожив ще кілька днів, помер 14 березня 2018 у реанімаційному відділенні політравми лікарні ім. Мечникова. Похований на Краснопільському кладовищі. Залишились батьки.

Ковнацький Сергій Миколайович. Народився 27 серпня 1995 у с. Ясенівка Пулинського району Житомирської області. Військовослужбовець десантно-штурмового взводу 95 ОДШБр. Мешкав в смт Пулини. У 2013 закінчив Пулинський професійний ліцей, де здобув професії тракториста-машиніста сільськогоспвиробництва, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водія автотранспортних засобів. З квітня 2016 - на військовій службі за контрактом. Останні 4 місяці перебував на передовій. У квітні 2018 закінчувався контракт, в травні збирався одружитись. Загинув 25 березня 2018 о 9:20 від поранення у голову кулею снайпера під час бойового чергування в районі шахти «Бутівка» на південь від м. Авдіївка. Похований в смт Пулини. Залишились мати, брат і сестра, наречена. Батько також учасник бойових дій.

Козченко Владислав Ігорович. Народився 10 квітня 1997 у м. Полтава. Солдат, стрілець-снайпер 1-го десантно-штурмового взводу 2-ї десантно-штурмової роти 95 ОДШБр. По закінченні 9 класів гімназії навчався в аграрно-економічному коледжі Полтавської аграрно-економічної академії за фахом юриста. Займався тайським боксом, з 2013 по 2016 займався у клубі юних десантників «Гвардія» у Полтаві, в Центрі виживання та спецпідготовки «SEAL», здійснив 16 стрибків з парашутом, мріяв про службу в десантних військах. Захоплювався підводним полюванням, туризмом та риболовлею. У червні 2016 вступив на військову службу за контрактом. Після 3-х місяців в 199-му НЦ ВДВ його хотіли залишити в Центрі інструктором, але він поїхав на фронт. Загинув 6 березня 2018 близько 22:00 внаслідок обстрілу в промзоні м. Авдіївка, від осколкового проникаючого поранення у шию, що несумісне з життям. За іншими даними, одна з куль потрапила в бронежилет і зрикошетила в шию. Похований на Алеї Героїв центрального кладовища Полтави. Залишалися мати і брат.

Кривич Андрій Андрійович. Народився 24 січня 1999 у м. Конотоп Сумської області. Дброволець тактичної групи «Сапсан» ДУК ПС. Протягом кількох років їздив на арт-хутір "Обирок" на фестиваль, де допомагав в організації заходів безпеки. У 2016 проходив вишкіл з військової підготовки. Навчався в Інституті психології Сумського педагогічного університету, мріяв стати військовим психологом. У січні 2018 перевівся на заочну форму навчання, щоб поїхати на передову. Під час своєї другої ротації займався аеророзвідкою. Загинув 27 березня 2018 близько 22:00 від поранення у голову кулею снайпера на спостережному посту в Бахмутському районі на Світлодарській дузі. Похований у Конотопі на Вирівському кладовищі. Залишились батьки, старша сестра та молодший брат.

Луговський Юрій Анатолійович. Народився 5 червня 1994 у м. Червоноград Львівська область. Снайпер, заступник командира розвідвзводу 1-го батальйону особливого призначення ОЗСпП «Азов» 18 ПОП, в/ч 3057 Східного ОТО НГУ. Змалку прислуговував у храмі. Активний учасник Революції гідності. На фронт пішов добровольцем у 2014 в складі батальйону «Донбас», пройшов бої за Іловайськ, в лютому 2015 перейшов до полку «Азов», захищав Широкине і Маріуполь, постійно працював у «сірій зоні». Загинув 9 березня 2018 близько 2:00 від кулі ворожого снайпера поблизу с. Водяне (Волноваський район) у Приазов'ї, під час дуелі снайперських пар. Похований на Алеї Героїв Червоноградського цвинтаря в селі Бендюга. Залишилась мати — психолог у реабілітаційному центрі бійців АТО, волонтер.

Рященко Іван Вікторович. Народився 24 березня 1983 у м. Вільногірськ П'ятихатського району Дніпропетровської області. Молодший сержант, командир БМП — командир 1-го відділення 3-го взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону 54 ОМБр. У 2,5 роки втратив матір, разом з молодшим братом виховувався бабусею, з 1995 року мешкав в смт Вишневе (П'ятихатський район). Закінчив Саксаганське ПТУ № 77, де здобув професії тракториста та водія. Працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, на підприємстві «Вільногірське скло». Захоплювався технікою, історією, серйозно вивчав культуру скіфів. З червня 2015 по липень 2016 проходив службу за мобілізацією у 28 ОМБр на посадах радіотелефоніста та водія-заряджаючого 1-ї РеАБатр реактивного артилерійського дивізіону, а наприкінці служби був переведений на посаду стрільця-санітара 1-го механізованого батальйону. На контрактній службі з вересня 2016 у складі 54 ОМБр, воював на Світлодарській дузі, у Троїцькому, промзоні Авдіївки. 7 лютого 2018 дістав контузію, після лікування повернувся на передову на початку березня 2018. Загинув 8 березня 2018 близько 21:00 під час бойового чергування поблизу смт Луганське на Світлодарській дузі, від кульового поранення у скроню внаслідок кулеметного обстрілу. Похований у Вишневому. Залишилися дружина, маленький син та двоє синів дружини від попереднього шлюбу.

Сапеску Вадим Георгійович. Народився 22 квітня 1984 в с. Чорна, Окнянський район Одеська область.  Молодший сержант, командир відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го десантно-штурмового батальйону 95 ОДШБр. Етнічний румун. Виріс у багатодітній родині. З малих років захоплювався боксом. Одразу по закінченні школи почав працювати — скотарем у товаристві «Агрофірма», у рибхозі «Нітріус» спочатку рибоводом, а потім водієм. Окрім цього, займався будівництвом фасадів, разом зі своєю бригадою їздив по Україні. Жив у м. Южне. У березні 2015 оселився із сім'єю в с. Середнє Лиманського району Донецької області. У січні 2016 вони повернулися до Южного. У лютому 2016 вступив на військову службу за контрактом. Служив командиром відділення взводу спецпідготовки «Марусіни ведмеді» у 199-му НЦ ВДВ, наприкінці весни 2016 вирушив на фронт в район Горлівки. 2017 року дістав контузію, після лікування повернувся на фронт. Контракт закінчився 12 лютого 2018, але Вадим залишався на передовій. Загинув 2 березня 2018 від кулі ворожого снайпера під час виконання бойового завдання в районі м. Авдіївка. Похований в с. Чорна. Залишилися мати, дві сестри, брат, дружина та 3-річний син.

Шамчук Володимир Анатолійович. Народився у 1970. Солдат, військовослужбовець 30 ОМБр. Проживав у Черкаській області. Загинув пізно ввечері 28 березня 2018 піддірвавшись на мінному полі під час рейду в районі с. Луганське. Тіло зосталось в «сірій зоні», передано бойовиками групі цивільно-військового співробітництва ЗСУ «Евакуація 200». Залишилась дружина.

Швець Олександр Васильович. Народився 26 червня 1971 у м. Олександрія Кіровоградської області. Молодший сержант, навідник 2-го мінометного взводу мінометної батареї батальйону морської піхоти 36 ОБрМП. Здобув виробничу професію, працював слюсарем НВО «EТАЛ», з 2013 — у ТОВ ЗПТУ «Віра-Сервіс Інтермаш» слюсаpeм-складальником мeталоконстpукцiй. У 2015 був призваний за мобілізацією, з 2016 проходив службу за контрактом. Загинув 11 березня 2018 близько 11:00 в районі м. Маріуполь, поблизу с. Широкине, від множинних осколкових поранень, — під час виконання бойового завдання із перевезення майна на зворотньому шляху вантажівка підірвалась на міні, водій дістав мінно-вибухову травму, що несумісна з життям. Похований на військовому кладовищі Олександрії. Залишились мати, дружина та дорослий син.

Максимов Віктор.   Народився 9 травня 1984 у м. Дніпро. Солдат, військовослужбовець 93-ї ОМБр. На війні - з 2014 року, раніше працював в правоохоронних органах, мав вищу освіту. Загинув 30 березня 2018 в зоні проведення АТО в результаті вибуху невідомого пристрою. Залишилася дружина та неповнолітня донька.

Схожі статті
Монетизуй свій талант з OnPress.info ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ