Бойові втрати на Донбасі (жовтень 2017 року)

Переглядів: 204
Бойові втрати на Донбасі (жовтень 2017 року) Авторські статті

Беспалов Андрій Іванович, молодший лейтенант, заступник командира роти вогневої підтримки 17-го мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади

 

Народився 17 березня 1971 року в російському місті Челябінськ, у сім’ї військового. У 1986-му разом із батьками переїхав в Україну, в місто Кіровоград (нині – Кропивницький). З 2004 року мешкав у селищі міського типу Нове Кіровоградської міськради.

Після школи Беспалов вступив у Калінінградське вище інженерне училище. Але згодом перевівся назад у Кіровоград, у машинобудівний коледж Кіровоградського національного технічного університету, який закінчив за фахом “інженерна механіка та машинобудування”.

Після початку війни у 2014 році Беспалов пішов добровольцем на фронт. Пройшовши навчання в “Десні”, був направлений у 57-му бригаду. Спершу служив у роті матеріального забезпечення, потім проходив службу в 146-му протитанковому артилерійському дивізіоні (в/ч В2701). Навесні 2017 року за власним бажанням перевівся на передову.

16 жовтня о 15:30 підірвався на розтяжці в районі селища Невельське Ясинуватського району Донецької області.

Похований нa Aлеї Слaви Рівнянського кладовища в Кропивницькому.

У нього залишилися батьки, цивільна дружина та 15-річний син від першого шлюбу.

Бондар Ярослав Володимирович, солдат, номер обслуги гранатометного відділення 1-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 24-го ОШБ «Айдар» 53-ї окремої мотопіхотної бригади

Народився 29 грудня 1986 року в селі Губник Гайсинського району Вінницької області. Надалі жив у Літині, ходив до школі в Селищі. Довгий час працював у компанії “Укртелеком” за фахом “електромонтер лінійних опор електрозв’язку та провідного мовлення”.

Був мобілізований під час шостої черги (2015 рік). Проходив службу у 122-му окремому аеромобільному батальйоні 81-ї бригади, майже сім місяців провів в Авдіївській промзоні.

21 вересня 2017 року підписав контракт із ЗСУ і вдруге пішов на фронт.

Загинув  24 жовтня на Світлодарській дузі в результаті підриву на міні ОЗМ.

Похований 26 жовтня в смт Літин.

Залишились мати, брат та кохана дівчина на Житомирщині.

Жуков Олександр Ігорович, солдат, стрілець-санітар 25-ї окремої повітряно-десантної бригади

 

Народився 23 серпня 1986 року в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області. Працював на Запорізькому залізорудному комбінаті (складальник поїздів).

У 2015 році був мобілізований, служив механіком-водієм у 16-му полку охорони громадського порядку Нацгвардії (в/ч 3036).

Невдовзі після демобілізації уклав перший контракт із ЗСУ – на півроку.

У вересні 2017 року прийшов на новий контракт – у 25-ту бригаду, яка наприкінці жовтня заступила на оборону Авдіївки.

28 жовтня загинув в Авдіївській промзоні від кулі ворожого снайпера.

Поховали Олександра 31 жовтня в рідному селі.

Залишилися мати, сестра й дочка.

Клемешев Сергій Сергійович, Молодший сержант, командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення 1-го МБ 28-ї окремої механізованої бригади.

 

Народився 16 лютого 1993 року в селі Красносілка Лиманського району Одеської області.

Закінчивши 9 класів сільської школи, хлопець із багатодітної сім’ї продовжив навчання у ВПУ №25, де отримав фах “столяр-тесляр”.

У 2011-му Сергій пішов на строкову службу в армії. Після повернення додому намагався влаштуватися на різну роботу, щоб заробляти для сім’ї: працював продавцем-консультантом, на шкіряному комбінаті, охоронцем паркінгу.

У квітні 2014-го юнака призвали до ЗСУ в першу чергу мобілізації. Службу він проходив у селі Червоний Чабан (тепер – Преображенка) на Херсонщині, на адмінкордоні з окупованим Кримом.

А менш ніж через два роки після демобілізації, у лютому 2017 року пішов на контракт в ЗСУ.

1 жовтня підірвався на міні в «сірій зоні» біля села Богданівка Волноваського району Донецької області.

Поховали Сергія в рідній Красносілці.

Без сина залишилися батьки, без чоловіка – молода дружина.

 

Колесник Юрій Олександрович,  старший солдат, стрілець-зенітник механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади.

 

Народився в Дубровиці 22 березня 1994 року. Здобув фах муляра-штукатура у тамтешньому професійному ліцеї. Добре малював – пішов у батька-художника, займався татуюваннями.

До Збройних сил прийшов ще до війни – з 15 жовтня 2013 року проходив військову службу за контрактом у 80-й окремій аеромобільній бригаді.

Під час АТО Колесник брав участь у боях за Луганський аеропорт, у забезпеченні виводу військ з Іловайського котла. Того року дістав контузію і проходив лікування в Одеському військовому госпіталі.

Планував навчатися у військовій академії, але перевівся у 28-му бригаду. Деякий час був інструктором із саперної справи на Яворівському полігоні, по тому повернувся на фронт.

23 жовтня підірвався на невідомому мінно-вибуховому пристрої поблизу села Богданівка Волноваського району Донецької області

У листопаді 2015 року нагороджений пам’ятним нагрудним знаком Міноборони “Захиснику України”.

Залишилися батьки, старший брат (настоятель Свято-Петро-Павлівського храму Сарненської єпархії УПЦ МП) та дві старші сестри.

 

Ларін Микола Миколайович, старший солдат розвідроти 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців

 

Народився 8 вересня 1992 року в селі Хрулі Лохвицького району на Полтавщині. З початку бойових дій на сході України став до лав Збройних сил.

Служив у льотній частині в рідній області, разом з іншими прикомандированими в грудні 2016-го прийшов у 72-гу білоцерківську бригаду.

У січні 2017 року приймав участь у боях за позицію «Алмаз» під Авдіївкою.

По закінченню відрядження Микола вирішив продовжити службу в 72-й бригаді, у розвідроті.

16 жовтня під час обстрілу з мінометів та стрілецької зброї в районі Кам’янка/Крута Балка, отримав поранення в шию, несумісне з життям.

Залишилися мама, дві неповнолітні сестри і старший брат.

 

Луговий Михайло Володимирович, сержант, командир відділення кулеметного взводу 2-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади

 

Народився 27 червня 1964 року в Харкові. Закінчив ПТУ №9 за фахом “слюсар літальних апаратів”. Працював водієм.

В серпні 2016 року підписав контракт із ЗСУ до закінчення особливого періоду.

17 жовтня загинув у Мар’їнці (Донецька область) від 12,7-міліметрової кулі, яка зрикошетила.

Поховали Михала Лугового в Харкові, де в нього залишилися дружина, дочка та сестра.

 

Омельчук Олександр Олександрович, солдат, механік-водій 2-го батальйону 128-ї ОГПБр

 

Народився 18 лютого 1990 року в селі Велика Боровиця Білогірського району Хмельницької області. Закінчив Рівненський технічний коледж НУВГП за спеціальностями “слюсар контрольно-вимірювальних приборів і автоматизації” та “технік-електромеханік”.

З жовтня 2011 року на військовій службі за контрактом. Від початку війни служив у роті матеріального забезпечення, взимку 2016-го переведений на посаду механіка-водія. В останню ротацію вирушив до зони АТО на початку літа 2017-го.

Загинув надвечір 17 жовтня в районі сіл Жованка/Зайцеве Донецької області під час мінометного обстрілу.

Похований 20 жовтня у рідному селі. Залишились батьки та сестра.

 

Руденко Микола, Старший солдат, командир бойової машини (БРДМ-2) — командир 1-го відділення розвідувального взводу 10-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї мотопіхотної бригади.

 

Народився 2 травня 1984 року в Одесі. Закінчив 11 класів школи №106, навчався в Одеському національному медичному університеті, надалі працював автоперевізником та будівельником.

1 лютого 2017 року підписав трирічний контракт із ЗСУ. Навчання проходив в Острозі, після чого на початку весни прибув до свого підрозділу – у розвідувальний взвод. На фронті – з травня 2017 року.

Загинув 17 жовтня в районі Павлополя Донецької області внаслідок підриву на фугасі.

Поховали Миколу в рідній Одесі. Залишились дідусь, батьки, дружина та донька.

 

Самофал Валерій Петрович, старший солдат, водій 3-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади

 

Народився 11 січня 1969 року в селі Леб’яже Чугуївського району Харківської області.

Після початку війни спочатку відслужив за мобілізацією, а згодом вирішив продовжити службу в армії за контрактом, який підписав у квітні 2016 року.

загинув 24 жовтня в районі міста Мар’їнка Донецької області від пострілу ворожого снайпера. Куля 7,62 мм влучила  в шию.

У загиблого залишилися батько, дружина та двоє синів.

 

Саралідзе Гіоргі, молодший сержант, старший навідник гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 42-го батальйону 57-ї механізованої бригади

 

Народився 8 вересня 1977 року. У лавах грузинської армії захищав територіальну цілісність Грузії під час російсько-грузинської війни 2008 року. Підполковник ЗС Грузії.

Приїхав до України як доброволець з самого початку війни проти російських окупантів.

Воював спочатку у “Правому секторі”, потім у складі полку «Азов». У квітні 2015-го, під час боїв під Широкиним, отримав важкі поранення, переніс 13 операцій, а в травні 2016-го знову був у строю. У грудні 2016 року підписав контракт із ЗСУ. Воював у 25-му окремому мотопіхотному батальйоні “Київська Русь”, 2-му мехбаті 92 омбр, насамкінець – у 42-му батальйоні 57-ї механізованої бригади.

Загинув 31 жовтня під час ворожого обстрілу опорного пункту неподалік Опитного (Донецька область).

Поховають його 2 листопада в Запоріжжі, де легіонер жив останнім часом.

 

Сінягуб Антон Сергійович, молодший сержант, командир відділення 1-го взводу 1-ї штурмової роти 1-ї штурмової роти 24-го ОШБ «Айдар» 53-ї окремої мотопіхотної бригади

 

Народився 16 вересня 1993 року на Київщині, в селі Тарасівка Києво-Святошинського району. Закінчив школу в Боярці, навчався в Києві у політехнічному ліцеї КПІ, потім вивчав правознавство в Університеті економіки та права “КРОК”.

У 2015 році заочно закінчив Кіровоградський інститут комерції, отримавши фах економіста. Роком раніше, у березні 2014-го, Антон із позивним “Дейл” уже допомагав батальйону “Київська Русь”.

У червні 2015 року підписав контракт зі Збройними силами.

Загинув  24 жовтня на Світлодарській дузі в результаті підриву на міні ОЗМ.

Поховали Антона в рідній Тарасівці.

Залишилась мати.

Стецун Ілля Миколайович, солдат, гранатометник 9-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї мотопіхотної бригади.

 

Народився 3 серпня 1998 року в селі Любомирівка Новоушицького району Хмельницької області.

Після дев’яти класів школи закінчив Михайлівське вище професійне училище за спеціальністю “механізатор”.

Загинув 24 жовтня близько 12:00 поблизу села Водяне Волноваського району Донецької області від кульового поранення в груди під час обстрілу укріплень з АГС та кулеметів.

Залишилися батьки та сестра.

OnPress.info
Жми «Нравится» и следи за нами в Facebook.

Комментировать

Be the First to Comment!

  Subscribe  
Notify of
Загрузка...