Небойові втрати березня
Авторські статті 1 Квітня 2018 0:51Mikel

Небойові втрати березня

Буртак Володимир Миколайович. Народився 25 березня 1967  у с. Сущин Теребовлянський район Тернопільська область. Старший сержант, командир гармати 44 ОАБр, учасник АТО. Служив за контрактом з травня 2016. Восени 2017 почались проблеми з тиском, лікувався у Львівському шпиталі, потім виїхав у зону АТО. 20 лютого 2018 потрапив у Сєвєродонецький шпиталь, коли стало гірше, — евакуювали до Харкова, де він 14 днів лікувався від гіпертонії. Після операції був у важкому стані, помер від крововиливу в мозок 5 березня 2018 року у Харківському військовому шпиталі. Похований в Сущині. Залишились батьки, дружина та 14-річний син.

 

Вяльцев Віталій. Народився 12 січня 1976 у с. Погорілівка (Заставнівський район) Чернівецька область. Військовослужбовець 10 ОГШБр. Призивався із Кіцманя. Учасник АТО, виконував завдання в районі м. Попасна. Після відпустки повертався з дому на ротацію. 10 березня 2018 був знайдений мертвим на залізничному вокзалі у Києві, з ознаками побиття. Розлучений, залишились сестра та двоє дітей.

 

Гранкiн Сергій Миколайович. Народився 16 лютого 1972 у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, старшина мінометної батареї 2-го механізованого батальйону 54 ОМБр. Працював бригадиром у ТОВ «Терни-сервісмонтаж». Був мобілізований у квітні 2014 до в/ч 3036 Нацгвардії, проходив службу в Маріуполі. У березні 2015 звільнений в запас. З березня 2016 вступив на військову службу за контрактом у 54 бригаду, виконував завдання в районі Попасної. Загинув 24 березня 2018 близько 6:00 неподалік с. Троїцьке (Попаснянський район) на Світлодарській дузі, від вибуху гранати у бліндажі внаслідок необережного поводження з боєприпасами. Коли стався вибух, Сергій спав, ще один військовослужбовець доправлений до лікувального закладу у важкому стані. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу. Залишились мати, дружина та дві доньки, 1999 і 2003 р.н.

 

Дулько Ігор Миколайович. Народився 26 січня 1996 у м. Великі Мости Сокальський район Львівська область. Сержант, військовослужбовець Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського РУ ДПСУ. На війну пішов добровольцем, перервавши навчання у ВНЗ. Пройшов підготовку в НЦ ДПСУ ім. Момота (Оршанець). З весни 2016 проходив службу в Мукачівському прикордонному загоні. Станом на лютий 2017 обіймав посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії Краматорського ПЗ. Ввечері 17 березня 2018 в одному з бліндажів у прикордонного наряду, що здійснював прикриття та охорону КПВВ «Майорське» (дорожній коридор "Горлівка — Бахмут), здетонувала ручна осколкова граната. Сержант Дулько помер від поранень у Бахмутській центральній міській лікарні, старший прапорщик Душко А. О. дістав поранення середньої тяжкості. Похований у м. Великі Мости. Залишились батьки.

 

Іванишин Андрій Васильович. Народився 20 квітня 1976 у м. Львів (район Сихів). Військовослужбовець 24 ОМБр. Закінчив Львівський технікум залізничного транспорту. З 1994 до 2000 проходив службу в ЗСУ. З 2001 до 2017 працював на різних роботах. У складі 24-ї бригади проходив службу в зоні АТО з лютого 2018. Загинув 11 березня 2018 у Донецькій області, обставини не уточнено, тіло привезли з Торецька. Похований на Полі почесних поховань № 76 на Личаківському кладовищі Львова. Залишилась мати.

Іванків Іван Михайлович. Народився 18 січня 1998 у с. Росільна Богородчанський район Івано-Франківська область. Солдат, командир танка танкового батальйону 10 ОГШБр. Був наймолодшою дитиною в родині. У війську з весни 2017, двічі був поранений. Загинув 10 березня 2018 у зоні АТО, місце й обставини не уточнені, проводиться розслідування. Похований в рідному селі. Залишились батьки, брат і сестра.

 

Кауров Олександр Олександрович. Народився 7 лютого 1997 у м. Маріуполь Донецька область. Військовослужбовець 1-го механізованого батальйону 93 ОМБр. У 18 років пішов добровольцем захищати рідну Донеччину, з грудня 2015 - у складі штурмової роти «Карпатська Січ» 93-ї бригади, пізніше перевівся у 1-й батальйон. Останнім часом виконував завдання у Волноваському районі. Пішов з життя вночі 11 березня2018, місце й обставини не уточнені. Похований 13 березня в Маріуполі.

 

Кисіль Володимир Іванович. Народився 17 березня 1977 у м. Мелітополь Запорізька область. Військовослужбовець 28 ОМБр. В ЗС України — з 2014, воював в районі Мар'їнки, Красногорівки. Отримав два поранення і контузію, останнє — 31 грудня 2017. Серце воїна зупинилось о 5-ій ранку 8 березня 2018 року. Похований в Мелітополі.

Клим'юк Мирон Ярославович. Народився 14 червня 1971.  Родом з м. Коломия Івано-Франківська область. Солдат 1 БОП імені Кульчицького 27 бригади НГУ. Служив за контрактом. Помер увечері 22 березня 2018 року, зупинилося серце. Залишилась мати, дві доньки.

 

Мужичук Микола Андрійович. Народився 25 березня у м. Львів. Мешкав у м. Хмельницький. Офіцер, командир взводу охорони 41 ОМПБ «Чернігів-2» 27 РеАБр. Закінчив Сімферопольський державний університет. Працював в «Aqua Like», захоплювався акваріумістикою, організовував виставки, конкурси та форуми. З початком війни став волонтером, зокрема допомагав батальйону «Айдар», їздив на передову у Щастя, а 2015 сам пішов на фронт, служив у розвідці. В серпні 2016 отримав звання молодшого лейтенанта. Помер 19 березня 2018 року о 6:00 в госпіталі м. Харків, де перебував на лікуванні (гострий панкреатит), за кілька днів до того переніс операцію. Похований на кладовищі мкрн Ракове м. Хмельницький. Залишилась дружина та двое синів.

 

Прокопчук Сергій. Народився у 1998 у с. Ракошино Мукачівський район Закарпатська область. Військовослужбовець. Проходив службу в зоні проведення АТО. Трагічно загинув у ніч з 26 на 27 березня 2018, місце й обставини не уточнено.

 

Розальський Василь. Народився у 1996. Родом з с. Красне (Тиврівський район) Вінницька область. Танкіст 10 ОГШБр. Виріс у багатодітній родині, де було 5 дітей. У 7 років втратив батька. Здобув професію зварювальника у Гнівані, працював трактористом. Наприкінці 2016 вступив на військову службу за контрактом. Учасник АТО. У жовтні 2017 почались проблеми зі здоров'ям, згодом діагностували рак легенів. Переніс дві хіміотерапії, лікувався у Києві, останній час перебував удома. Помер 14 березня 2018 року. Похований в с. Красному. Залишились мати, брати та сестри.

 

Свінціцький Максим Олександрович. Народився у 1995. Родом з с. Полонне Хмельницька область. Учасник АТО, лейтенант, заступник начальника вузла зв'язку з озброєння польового вузла зв'язку 44 ОАБр. Єдина дитина у батьків, після закінчення на "відмінно" школи поступив у Київський ВНЗ ще до початку бойових дій. Закінчив навчання у 2017 році і через 2 місяці був направлений в зону АТО, 120 днів служив на передовій. Перед Новим роком у грудні 2018 повернувся до Тернополя на ротацію. Загинув увечері 15 березня 2018 під час прямування до місця несення служби потягом «Хмельницький — Лисичанськ», понівечене тіло військового виявили між коліями в Попільнянському районі Житомирської області. Похований в м. Полонне. Залишились батьки.

 

Смірнов Андрій Валентинович. Народився у 1964 у Костромській області РРФСР. Мешкав у м. Кременчук Полтавська область. Майор, військовослужбовець 53 ОМБр. Зі шкільних років мешкав у м. Глобине на Полтавщині. Після закінчення артилерійського училища та проходження служби в Чехії жив у Глобиному. На військовій службі за контрактом з 2016 року, служив начальником штабу 53 ОМБр, брав участь у бойових діях поблизу смт Зайцеве. Останнім часом перебував у місці дислокації військової частини в Башкірівці на Харківщині. Внаслідок бійки з цивільними особами потрапив до Харківського шпиталю, де помер 25 березня 2018 року, з'ясовуються обставини. Похований на Свіштовському кладовищі Кременчука у секторі Героїв АТО. Залишилась дружина та син.

 

Хованець Ігор Володимирович. Народився у 1996. Родом з с. Ярмолинці Хмельницька область. Військовослужбовець 92 ОМБр. Після закінчення школи вступив до Інституті підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ ім. Ярослава Мудрого, м. Харків. По отриманні ступеня бакалавра був призваний Харківським військоматом на військову службу за контрактом. Мріяв у майбутньому стати військовим прокурором. Загинув близько 4:00 13 березня 2018 року внаслідок пожежі у військовому наметовому містечку на 235-му загальновійськовому полігоні "Широкий лан" (Миколаївська область). Пожежа виникла через порушення правил безпеки при користуванні піччю, — щоб запалити відсирівші дрова використали бензин, який спалахнув. Ігор спав далі за всіх від входу і не встиг вибігти, на нього обрушився палаючий намет, ще сім військовослужбовців дістали опіки. Похований у Ярмолинцях. Залишились батьки і старший брат.

 

Шостак Микола Григорович. Родом з с. Мала Загорівка Борзнянський район Чернігівська область. Учасник бойових дій, військовослужбовець 41 ОМПБ «Чернігів-2». Служив за контрактом на посаді головного сержанта. Під час виконання обов'язків військової служби потрапив до реанімаційного відділення Чернігівської обласної лікарні з діагнозом "геморагічний інсульт" (крововилив у мозок), перебував у критичному стані, помер 16 березня 2018 року. Залишилась дружина та двоє синів.

Схожі статті
Монетизуй свій талант з OnPress.info ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ