Політика 14 Жовтня 2017 7:57Mikel

Подорожчання тарифів наступного року стає все менш примарним

Уряд в особі Володимира Гройсмана та міністра енергетики Ігоря Насалика багато разів запевняли, що газ та електроенергія до 1 квітня 2018 р. дорожчати не будуть. Хоча ще в січні цього року комерційний директор «Нафтогазу України» Юрій Вітренко вимагав від 1 квітня збільшити ціну на газ для населення та теплопостачальних організацій на 40%. А лобісти власників енергогенеруючих компаній після вимушеної відмови від донбаського вугілля й закупівлі вугілля в ПАР і особливо в США проштовхують підвищення вартості електроенергії.

Це відбувається всупереч постанові уряду «Про затвердження положення про покладання спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у 2017-2018 роках)».

Постанова передбачає, що від 1 квітня 2017 р. до 1 квітня 2018 р. ціна газу буде незмінною, на нинішньому рівні. Але одночасно в постанові та положенні було закладено «міну» — затверджено формулу, яка має враховувати ціни та інші складові, що визначають кінцеву ціну газу. За цією формулою до 1 серпня 2017 р. мала розраховуватись ціна газу на рівні імпортного паритету. І ця формула визначила б ціну газу від 1 жовтня 2017 р. до 1 квітня 2018 р. Якщо розрахункова ціна перевищувала б чинну від 1 квітня більше ніж на 10%, від 1 жовтня ціну треба було змінити до рівня імпортного паритету.

За розрахунками згаданого Вітренка та голови правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва, ціна мала б збільшитись від 1 жовтня на 19%. Більше того, після відмови уряду збільшити ціну «Нафтогаз» звернувся з позовом до суду на свого власника, Кабінету Міністрів. Абсурд! Але Кабмін сам винен, бо ухвалював постанову, яку погано вивчив. Адже серед складових була не тільки середня ціна газу на «гамбурзькому хабі» за 12 місяців, але й вартість транспортування газу від цього «хаба» до торговельної точки на території Словаччини, вартість транспортування від цієї точки до західного кордону України, середнє значення курсу євро до долара за 12 місяців та курсу гривні до долара за 2 місяці, які передують розрахунку, коефіцієнт, який визначає калорійність газу, тощо.
Як бачимо, показників багато, як і можливостей для маніпуляції.

Скажіть, будь ласка, хіба газ транспортується від «гамбурзького хаба» до Словаччини? Це така ж брехня, як і «Роттердам +» для вугілля, яким уже займається генпрокуратура. А за рахунок цього псевдотранспортування ціна газу зростає на 30-40 доларів на 1000 м3. Тим паче що Україна 2/3 газу видобуває на власних родовищах. Тому реально ціна газу може й змінитись, але не на 10%. Курси валют теж коливаються: 25 серпня за долар давали 25,42 грн, 5 жовтня — 26,80. Долар та євро теж були нестабільними. Та й порівняйте вимоги нафтогазівців: січень — «підвищити ціну на 40%», зараз вимагають на 19%. А якщо порахувати незалежному аудитору? Та й врахувати необґрунтоване підвищення зарплат менеджменту «Нафтогазу» до сотень тисяч гривень і навіть мільйонів Коболєва?

І все-таки чутки про збільшення ціни на газ на 19%, а разом із тим на опалення від січня 2018 року стають більш голосними. Ті «хлопці» вміють примусити уряд виконати свої вимоги, тому українці мають об’єднуватись, як було з абонплатою, і відстоювати свої інтереси. Інакше ніяке підвищення зарплат і осучаснення пенсій не врятує.
Із електроенергією справи не кращі. Вже й Міненергетики та НКРЕКП обережно говорять про підвищення тарифів. А Дмитро Вовк 5 жовтня обґрунтував необхідність перегляду тарифів тим, що у 2018 році баланс виробництва зміниться на ТЕС, і ТЕЦ зросте на 1,4%, а на АЕС на ті ж 1,4% зменшиться. Крім того, зміниться курс гривні, зросте мінімальна зарплата й подорожчає газ.

Чомусь пан Вовк не згадав про ціну на вугілля. Так, американське вугілля коштує 113 доларів за тонну, але яка частка електроенергії, виробленої з цього вугілля? У 2016 році 2/3 електроенергії вироблено на АЕС та гідроелектростанціях, і лише 30% — на теплових. Навіть якщо із США імпортують 2 млн тонн вугілля (поки один сухогруз із 83 тис. т), то це складе 12% електрики, виробленої на ТЕС, і близько 4% загальної генерації електроенергії. Тобто вплив на загальну собівартість мінімальний. А збираються підвищити тариф на 20%.
Нарешті про ціну на вугілля. Про «пенсильванське» ми згадали. Є ще південноафриканське і навіть австралійське. У будь-якому разі вартість транспортування більша, ніж вартість власне вугілля. Виникає питання: навіщо купувати саме це вугілля? Звичайно, не можна купляти його в північних сусідів, але є Китай, який видобув у 2016 році 3 млрд 680 млн тонн! У США — друге місце (892,6 млн т, у 4 рази менше), Індія — 605,1 млн т, Казахстан — 114,7 млн т. У Китаї вугілля найдешевше і ближче, ніж із США і ПАР, а Казахстан у рази ближчий, і цей варіант найдешевший. Тож нашим урядовцям треба вивчати економічну географію.

Михайло БІЛЕНЬКИЙ

Джерело: Facebook
Схожі статті