ПОЛЬСЬКІ ПІДПІЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Переглядів: 170
ПОЛЬСЬКІ ПІДПІЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ В мережі

«Меч і плуг»

Представники організації «Меч і плуг» (“Miecz i Pług”) в 1941 році встановили контакти з Радомським Гестапо. У травні 1943 року керівник організації Anatol Słowikowski (“Andrzej Nieznany”) направив лист до Адольфа Гітлера з пропозицією створити польські збройні підрозділи, які повинні були спільно з німецькими військами боротися проти більшовизму і партизан. Організацію знищив агент НКВД Богуслав Гринкевіч.


«Мушкетери»

У грудні 1941 року керівництво організації «Мушкетери» виступало за співробітництво з Третім Райхом і розглядало СРСР як «противника № 1». Керівництво організації направило до Німеччини емісара з пропозицією до генерала Андерса почати військові дії проти СРСР. Після розпуску організації в серпні 1942 року, велика частина активістів перейшла в Армію Крайову. Керівник організації капітан С. Вітковський був засуджений до смертної кари.

«Армія крайова» (АК)

Керівництво АК виступало за проведення політики очікування взаємного виснаження сил Німеччини і СРСР і обмеження бойової і диверсійної діяльності проти німецьких сил в Польщі. Уже в 1943 році керівництво АК активізувало контакти з керівництвом організації «Народові сили Збройні», що об’єднувала польських націоналістів і представників радикальних правих сил. При цьому, на кінець 1943 року починають погіршуватися відносини між АК і Гвардією Людовою. У жовтні 1943 року бійці АК почали вбивати партизан Гвардії Людової та представників інших лівих антифашистських сил: так, 7 жовтня 1943 року у Влощовскому повіті Келецкого воєводства загін АК «Орел» вбив шість активістів ППР, сім бійців Гвардії Людової, одного активіста «Батальйонів хлопських» і трьох солдатів АК, «які співпрацювали з комуністами»… Також у 1943 році мали місце випадки бойових зіткнень АК з радянськими партизанами на території Західної Білорусії та Західної України.

У грудні 1943 року командир Столбцовського з’єднання АК А. Пільх («Гура») уклав з німцями договір про співпрацю в боротьбі з радянськими партизанами в обмін на забезпечення його зброєю. 22 грудня 1943 року в Ліді договір з німцями уклав командир Наднеманського з’єднання АК Ю. Свида («Лях»), який протягом січня-березня 1944 р. отримав від німців п’ять партій зброї.

7 лютого 1944 командувач Віленським округом АК полковник АК Олександр Крижановський («Вільк») уклав з німцями угоду про співпрацю в регіоні Вільно: німці постачали полякам зброю, медикаменти, лікували поранених, а поляки висловили готовність надати в довгостроковому плані допомогу Гітлеру у війні проти СРСР, виділивши для цієї мети 18 піхотних батальйонів. За це вони зажадали припинення німецького терору і визнання польських кордонів за станом на 1939 pік. Для «випробування на міцність німецько-польського співробітництва» АК передала в підпорядкування німецькому командуванню «3-ю польську партизанську бригаду». Отримавши від німців карти і дані розвідки, бригада, за наказом німецького командування, атакувала білоруських партизанів.

«Народові сили Збройні» (NSZ)

Збройні формування NSZ діяли проти польських антифашистів. Так, вже в липні 1943 року деякі частини NSZ вступили в зіткнення з Гвардією Людовою. 27 жовтня 1943 року газета «Велька Польска» (друкований орган партії «Стронніцтво Народовий», збройними формуваннями якої були загони NSZ) закликала своїх прихильників «негайно приступити до нещадної боротьби, яка має на меті знищити комуністичні організації в Польщі».

Особливо інтенсивний характер мало протистояння в Келецкому воєводстві, де в період з грудня 1943-го по лютий 1944 року діяли загони NSZ з групи «Сосна» (перейменовані в «Ліс 1» і «Ліс 2»). У період з листопада 1943 по березень 1944 року бойовиками NSZ тут були вбиті 40 активістів ППР і бійців Гвардії Людової, кілька активістів «Батальйонів хлопських» і ще кілька людей були видані ними Гестапо. Після розгрому німецьких військ під Сталінградом керівництво NSZ розглядало СРСР як «ворога № 1». Після поразки німецької армії в битві на Курській дузі влітку 1943 року командування NSZ прийшло до висновку, що СРСР є найбільшою загрозою для Польщі, а поразка Німеччини – питання часу. У другій половині 1943 року деякі партизанські загони NSZ почали укладати з німецькою владою (поліцією або військовими) тактичні угоди місцевого значення (зокрема, в районах Кельце і Любліна). У міру просування на захід лінії Східного фронту, контакти з німцями посилювалися. Так, міцні зв’язки були встановлені з гауптштурмфюрером СС Паулем Фуксом, шефом гестапо в районі Радом. Посередником між ним і керівництвом NSZ була організація «Тома», яку очолював Хуберт Юра («Том»), колишній командир загону NSZ «Сосна» Після вступу Червоної Армії на територію Польщі влітку 1944 року контакти з німцями ще більш активізувалися. У серпні 1944 року на базі 202-го і 204-го полків NSZ була сформована «Свентокшісска бригада» (Brygada Świętokrzyska – «Бригада Святого Хреста»), яка увійшла до складу військ СС. Її очолював полковник польської кавалерії Антоній Шацький (Antoni Szacki).

У 1944 р. бригада (820 осіб) в південній Польщі вела бойові дії проти Червоної Армії і польської Армії Людової. У січні 1945 р. під Краковом вступила в бій з Червоною Армією і незабаром увійшла в союзні відносини з 59-м армійським корпусом Вермахту. Разом з німецькою армією «Бригада Святого Хреста» відступила на територію протекторату Богемія і Моравія, де її солдати і офіцери отримали статус добровольців СС (SS-Polnisch-Freiwillingen). Вони були частково обмундировані в есесівську форму, але з польськими відзнаками. З бійців бригади формувалися групи і закидалися в тил Радянської армії для проведення диверсійної діяльності. Склад бригади поповнювався за рахунок польських біженців.

У квітні 1945 року бригада (4000 чоловік) виступила на фронт. В оперативному відношенні вона була підпорядкована танковому корпусу «Фельдхернхалле», щоб стримувати наступ Червоної Армії. До завдань бригади входила боротьба в прифронтовій зоні з чеськими партизанами і радянськими розвідувальними групами.

5 травня 1945 р. польські есесівці (1417 осіб) покинули свої позиції і відступили на захід, назустріч армії США. В ході свого маршу вони звільнили в’язнів (близько 700 ув’язнених, у тому числі 167 поляків) концентраційного табору Голишув. У полон було взято 200 охоронців. Американське командування взяло бригаду під свій захист, доручивши їй охорону таборів німецьких військовополонених, і потім дозволило її солдатам і офіцерам отримати політичний притулок в американській окупаційній зоні. У післявоєнній комуністичній Польщі солдати і офіцери «Бригади Святого Хреста» були заочно засуджені.


Бійці польської «Бригади Святого Хреста». Травень 1945 р.

OnPress.info
Жми «Нравится» и следи за нами в Facebook.

Комментировать

Be the First to Comment!

  Subscribe  
Notify of
Загрузка...