Рабочие моменты АТО. Як ти мене тягнув? З матюками, Славко! — блогер
Рабочие моменты. Звонок из прошлого (автор — не я!)
— Ага…
— Ульо, привіт, Братику…
— Привет… А кто это???
— В мене так глос змінився чи шо??? Як ся маєшь??
— Гуцул???
— Впізнав, дідько ти, чорти тебе хай бережуть…
— Ну ти… Як ти, Братику, де ти є???
— Та вже добре, Зміюка, вже добре, своїми вже ходжу… Трохи ще шкутильгаю, але вже на своїх… Пошматували мене добряче, поки все там витягнули…
— Дякую, що подзвонив…
— Вибачай, що раніше не шрайбав, тіко ось повернувся до Вкраїни… Та ще за місяць знов їхати до Поляндії…
— Ще не все зробили???
— Та майже все, але хтять ще погледіти, що воно як зтягнеться… Я тобі хтів подякувати, Братику… Шо витягнув… Бо якби не…
— Так, досить… Ти б зробив теж саме…
— А Льошик як???
— Ніяк, Славко… Там залишився…
— Як там??? Він же…
— Ні, Слав, ні… Снайпер… Відразу…
— Отжеж… Царство Небесне йому…
Оба замолчали… В ушах — трескотня «покемона» и «калашматов», хлесткие, как плеть, выстрелы «весла»…
— Слу, ти сам зара де???
— В Київі, працюю…
— І скіко вже???
— Та майже два роки…
— Давай до мене… Батьки всі вуха вже мені пробили, хтять побачити…
— Я не проти, Слава, чом ні…
— То коли зберешься???
— Давай ти своє зробиш, тобі ще до ладу треба своє здоров’я довести…
— Та то вже таке, там лише гледіть будуть… До речі, все хтів тебе спитати: як ти мене тягнув???
— З матюками, Славко…)))
…
—