Політика 17 Листопада 2018 4:58Mikel

Роковини розстрілів української еліти

81 рік тому Україну позбавили своєї інтелектуальної еліти та позбавили на багато років надії на національне відродження. У період з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох, на півночі нинішньої РФ, були розстріляні 1111 в’язнів концтабору на Соловецьких островах, із них близько 300 – українська наукова та культурна еліта. Щурі червоної чуми свідомо винищували тих, хто ставав авторитетом для молоді, тих, хто прагнув шукати вічних істин, а не прагнув йти за масою, тих, хто вмів боротися одним лише Словом.

Хто з видатних українців загинув під час сталінського терору?

Микола Зеров

Микола Зеров

Микола Зеров – видатний український поет, літературознавець, перекладач, лідер «київських неокласиків». З-під його пера вийшли численні переклади Овідія, Катулла, Марціала, Горація, Вергілія та інших латинських класиків, Дю Белле, Беранже, Бодлера, Верхарна, Байрона, Петрарки тощо. Не менше уваги Зеров приділяв своїм сучасникам, вправно критикуючи та полемізуючи з їх творами, а також став автором авторитетних донині літературних досліджень. Розстріляний за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» 3-го листопада 1937 року. Під час заслання українець не полишив справи всього життя і потайки у вільний час продовжував переклад з латини «Енеїди» Вергілія, проте комуністи знищили рукопис перекладу — до нас ця фундаментальна праця не дійшла…

 

 

 

 

КИЇВ НАВЕСНІ ВВЕЧЕРІ (1928)

Хоч як звели тебе гермокопіди

І несмак архітекторів-нездар,

І всюди прослід залишив пожар, —

Ти все стоїш, веселий, ясновидий

І недаремно вихваляють гіди

Красу твою, твій найдорожчий дар

Синіють води, зеленіє яр,

І стелються сліпучі краєвиди.

А вулиці твої виводить зір

В повітря чисте. В запашний простір,

Де ходить вітер горовий і п’яний,

І в тихий час, як западає ніч,

Лесь Курбас

Поважно гомонять старі каштани

І в небо зносять міріади свіч.

Лесь Курбас

Лесь Курбас – видатний драматург, режисер, публіцист, засновник театру «Березіль». Курбас із художніми керівниками театру був першим, хто проголосив війну вульгаризації театрального мистецтва і розпочав реформу сценічних засобів та загальної мети існування театру – в «Березолі» почали грати дуже психологічні та філософські вистави. Саме за «недоступність масам» та «надмірну похмурість, невластиву радянській дійсності» театр закрили, а Леся Курбаса заарештували за звинуваченням у «буржуазному націоналізмі».

Валер’ян Підмогильний

Валер’ян Підмогильний

Валер’ян Підмогильний – видатний письменник і перекладач. Саме завдяки його наполегливій праці світ побачили україномовні переклади Дені Дідро, Анатоля Франса, Бальзака, Стендаля, Гельвеція, Вольтера, Альфонса Доде, Проспера Меріме, Гюстава Флобера, Віктора Гюґо, Гі де Мопассана. Автор інтелектуального роману «Місто», публіцист не боявся виступати із письменним засудженням ідеологічного терору та стверджувати необхідність критичного мислення щодо тодішніх суспільно-політичних реалій життя.

Досить безкомпромісний Підмогильний був заарештований та розстріляний за звинуваченням у «тероризмі».

 

Микола Куліш із дружиною Антоніною

Микола Куліш – видатний український драматург та письменник.

Куліш написав ряд непересічних п’єс, на яких фактично будувався театр «Березіль», із часом у його п’єсах почали вбачати націоналістичні мотиви: драматург викривав типового українського перевертня, що виживав за будь-якої влади та готовий продати навіть родину, мову та традиції заради вигоди. Микола Куліш був заарештований та розстріляний за звинуваченням у зв’язках із ОУН.

Степан Рудницький

 

Степан Рудницький – визначний український географ, картограф і письменник. Засновник картографічного напрямку в українській географії розповів світові про українську проблему. Саме в його картографічних працях Україна постала як цілісна просторова одиниця, майбутнє України географ убачав у національній державності.

Степан Рудницький – один із авторів та апологетів Чорноморської доктрини та унікального шляху в геополітиці. Надзвичайний внесок Рудницький зробив у методологічну основу українознавства як історію розвитку та перспектив України, а гостра критика української політичної еліти актуальна й дотепер – відсутність національного ідеалу, нерозуміння духу нації та зневіра в державну незалежність. Заарештований та розстріляний за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної діяльності.

Павло Филипович

Павло Филипович – видатний український письменник, поет і перекладач, учасник кола «неокласиків». Переклав із французької та російської ряд класиків — Шарля Бодлера, Поля Верлена, Беранже, Пушкіна, Валерія Брюсова та інших. Відданий канонам вічних цінностей, Филипович був переконаний, що національна культура має розвиватися на підґрунті зразків світового літературного процесу та прагнути до художнього та концептуального перевершення. На цьому тлі комуністична профанація поезії ніяк не могла задовольняти письменника. Филипович також став автором літературознавчих праць. Засуджений та вбитий за «участь в терористичній організації», якою комуністи вважали семінар з української літератури в університеті.

КИЇВ (1922)

Не до тебе пливли скандінавські герої,

Бойовими човнами розкинувши стан.

Ні вінками Атен, ні руїнами Трої

Не прославив тебе чужоземний Боян.

Хто повірить словам, що Андрій Первозванний

На високих горах твою славу прорік?

В темну безвість віків одійшли каравани

Ватажків степових та азійських владик.

Що владарів колишніх потлілі клейноди!

І на схід, і на південь твій раб мандрував —

Чуєш, там, вдалині, велетенські заводи

Іншу долю кують, інше сяєво слав!

На майданах твоїх рік за роком конає,

Поміліла ріка, вал зрівнявся — осів,

Але пісня летить у поля у безкраї,

Наче ластівка з теплих країв.

Багато письменників, поетів, священиків, істориків, драматургів, науковців загинули в жорнах сталінських репресій. Разом із ними ми втратили культурну самобутність, позбулися світил і провідників у темних роках матеріалістичної тотальності. Сьогодні ми віддаємо шану багатьом, хто не боявся говорити про вічні традиції, ідеали та національну самобутність навіть перед обличчям смерті під маскою «комунізм».

Автор: Анна Клокун

Схожі статті