Сімнадцять загиблих травня

Переглядів: 4229
Сімнадцять загиблих травня Авторські статті

Бокоч Олег Степанович. Молодший сержант, фельдшер 2-ї роти 13 ОАеМБ 95 ОДШБр. Народився 29 листопада 1994 року у с. Миколаївка (Кобеляцький район) Полтавська область. У 2016 закінчив Полтавський медичний коледж. На контракті з квітня 2016. Пройшов підготовку у 199 НЦ ВДВ. 12 травня 2018 о 20:30, під час відбиття атаки противника на позиції в промзоні м. Авдіївка, намагаючись витягти пораненого із зони обстрілу, зазнав важкого осколкового поранення голови, яке не сумісне з життям. Похований у Кобеляках на міському цвинтарі. Залишилися батьки і брат.

Гранов Костянтин В’ячеславович. Командир розвідувального взводу 92 ОМБр. Народився 8 червня 1983 року. До війни мешкав у м. Харків. Навчався у ХНУ. Був поранений 27 травня в голову кулею снайпера. Помер 31 травня 2018 року о 4:00 в Обласній клінічній лікарні ім. Мечникова м. Дніпра.

Гундер Сергій Михайлович. Солдат, командир бойової машини — командир механізованого відділення 2-го взводу 9-ї роти 3-го МБ 93 ОМБр. Народився 20 лютого 1977 у м. Харків. З 2000 мешкав в Івано-Франківську. Регіональний менеджер з продажу. Учасник Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем, з березня 2015 служив в 93 ОМБр, навідник кулемету ПКМ. 25 грудня 2015 зазнав тяжкого поранення в руку під час розвідки, переніс кілька операцій, отримав інвалідність ІІ групи. Був активним учасником волонтерської організації «Галицькі леви». На контракті з лютого 2017. Загинув 16 травня 2018 близько 8:30 поблизу с. Богданівка (Волноваський район), від кулі снайпера у серце. Похований на міському кладовищі Івано-Франківська на Чукалівці. Залишились мати в Харкові, дружина та донька в Драгомирчанах, та двоє дітей від першого шлюбу у Надвірній.

Дашкевич Ярослав Михайлович. Солдат, механік-водій 3-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 24 ОМБр. Народився 5 жовтня 1995 у с. Синарна Оратівський район Вінницька область. Виріс в багатодітній родині. Закінчив Вінницьке ВПУ № 5 за фахом кухаря-кондитера. На контракті з жовтня 2013 року. З початку березня 2014 виконував завдання на Луганщині, дістав поранення, після лікування вирушив на Донеччину. Поранений під час бою 26 травня 2018 близько 20:00 на Горлівському напрямку. Наступного дня помер у Харківському військовому госпіталі. Похований  01.06.2018 в с. Синарна. Залишились мати, три сестри і двоє братів.

Довганик Юрій Дмитрович. Водій-стрілець взводу снайперів 24 ОМБр. Народився 29 травня 1971 у м. Львів. Закінчив СПТУ №17 м. Львова (Ставропійське ВПУ). З  травня 2015 брав участь в АТО у складі 8-го ОБ «Аратта» ДУК ПС, воював у Пісках. На контракті в ЗСУ з березня 2016. 22 травня дістав важке осколкове поранення під час обстрілу поблизу смт Зайцеве. Помер 31 травня 201 8в Обласній клінічній лікарні ім. Мечникова м. Дніпра. За словами лікарів, до лікувального закладу був доставлений у стані коми, поранення виявилось несумісне із життям. Залишилися дружина та донька в с. Карачинів Яворівського району.

Жуков Іван Всеволодович. Доброволець Окремого легко-піхотного загону (ОЛПЗ) «Волинь» УДА. Народився 10 квітня 1968 року у с. Озліїв Млинівський район Рівненська область. Мешкав у м. Дубно.       Закінчив гірниче училище у м. Ровеньки на Луганщині, деякий час мешкав у Луганську, працював шахтарем. По тому переїхав у Дубно. За станом здоров’я в армії не служив, але у січні 2015 пішов на фронт добровольцем, воював у Пісках та Авдіївці в складі 3 ШР 5 ОБ ДУК ПС, з осені 2016 — в УДА. Загинув 23 травня 2018 близько 24:00 під час бойових дій в районі м. Мар’їнка на підступах до Петровського району Донецька. Тіло загиблого вивезли у Донецьк, 25 травня його вдалося забрати з окупованої території. Похований в с. Птича Дубенського району. Залишилась дитина від другого шлюбу.

Журавльов Юрій Володимирович. Прапорщик СБУ, військовослужбовець ЦСО «А». Народився 12 травня 1973 у м.Мирноград (колишній Димитрів) Донецька область. Мешкав у Бердянську Запорізька область. З 2014 неодноразово брав участь в спецопераціях на Донбасі, відзначений кількома державними нагородами. 26 травня 2018 року під час виконання бойового завдання в Луганській області група співробітників СБУ потрапила під артилерійський обстріл (поруч з групою розірвався снаряд). Загинули двоє військовослужбовців «Альфи», ще один дістав важке поранення. Похований у Бердянську. Залишилась дружина та двоє дітей.

Коломієць Богдан Олександрович. Молодший сержант, командир 2-го відділення снайперів взводу снайперів 24 ОМБр. Народився 29 квітня 1995 у с. Лука-Мелешківська Вінницький район Вінницька область. Навчався в ВНТУ на факультеті інфокомунікацій, радіоелектроніки та наносистем, по закінченні 4 курсу з дипломом бакалавра радіотехніка, якийсь час працював. На контракті з листопада 2016. Загинув 22 травня 2018 під час обстрілу близько 22:00 поблизу смт Зайцеве на Горлівському напрямку, від осколкового проникаючого поранення не сумісного з життям, — зазнав поранень у голову, руки та грудну клітку. Похований в с. Лука-Мелешківська. Залишились батьки і сестра.

Корчак Мар’ян Іванович. Доброволець, парамедик, стрілець 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС. Народився 6 вересня 1995 у смт Шкло Яворівський район Львівська область. Навчався у ВПУ № 29 м. Львова, де здобув кваліфікацію техніка-механіка. З 2016 пішов добровольцем на фронт. Загинув 25 травня 2018в результаті ворожого артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве на Горлівському напрямку. Обстріл тривав понад півгодини, Мар’ян схопив медрюкзак і кинувся надавати медичну допомогу, але загинув сам. Похований в смт Шкло. Залишилися батьки, старші брат і сестра.

Кураш Іван Іванович. Старший солдат, старший стрілець 14 ОМБр. Народився 26 червня 1985 у с. Литвинів Підгаєцький район Тернопільська область. З 7-го класу зростав без матері. Закінчив ПТУ №24 у Підгайцях за фахом муляра-штукатура. 2004 пішов на строкову службу, яку проходив в артилерійському полку. Їздив на заробітки з будівельною бригадою. Втратив брата, який загинув, рятуючи дітей у ставку. 2015—2016 служив за мобілізацією у Львівському прикордонному загоні. На контракті з грудня 2017 року. Зазнав смертельного вогнепального поранення 15 травня 2018 о 22:25 в результаті обстрілу спостережного посту біля с. Катеринівка (Попаснянський район), що неподалік м. Золоте, — куля снайпера влучила в ліву легеню. Помер у шпиталі м. Гірське Попаснянського району. Похований в с. Литвинів. Розлучений, лишилась 12-річна донька.

Куцмай В’ячеслав Васильович. Старший солдат, старший оператор взводу розвідки 24 ОМБр. Народився 7 листопада 1986 у м. Київ. Навчався на юридичному факультеті КНЕУ. З травня 2014 служив у взводі спецпризначення БСП НГУ «Донбас», пройшов бої за Іловайськ, потрапив у полон, звільнений в грудні 2014. 2015 повернувся в батальйон, воював у Широкиному в складі протитанкового взводу. У жовтні 2016 з побратимами перейшов до 16 ОМПБ 58 ОМБр, брав участь у блокаді торгівлі з ОРДЛО. В подальшому служив у розвідвзводі 3 МБ 72 ОМБр, зазнав поранення руки влітку 2017 внаслідок мінометного обстрілу позиції «Шахта Бутівка», півроку лікувався у шпиталях. Після виведення 72-ї бригади з фронту — в 24 ОМБр, займався аеророзвідкою. Загинув 21 травня 2018близько 5:00 у боєзіткненні з ворожою ДРГ на околиці смт Південне (присілок Чигирі) неподалік окупованої Горлівки. Ворог зі значними втратами відступив під прикриттям шквального мінометного вогню. У вогневому зіткненні загинули двоє українських захисників. Вячеслав загинув від уламку гранати, що влучив у скроню, прикривши собою побратима. Похований на Лук’янівському військовому кладовищі Києва. Залишилась мати.

Маслов Андрій Вікторович. Молодший сержант, командир протидиверсійної групи 2-го батальйону 24 ОМБр. Народився 21 травня 1987 у с. Новопокровка (Чугуївський район) Харківська область. Виріс в родині кадрового військового. Професійно займався футболом. З липня 2015 служив у БСП НГУ «Донбас». В жовтні 2016 з побратимами перейшов до 16 ОМПБ 58 ОМБр, 3-тя рота «Донбас». Захищав Авдіївку, брав участь у блокаді торгівлі з ОРДЛО. З травня 2017 служив у розвідвзводі 3 МБ 72 ОМБр, а після виведення бригади з фронту — в 24 ОМБр. Загинув 21 травня 2018 близько 5:00 в боєзіткненні з ворожою ДРГ на околиці смт Південне (присілок Чигирі) неподалік окупованої Горлівки. Ворог зі значними втратами відступив під прикриттям шквального мінометного вогню. У вогневому зіткненні загинули двоє українських захисників, 4 дістали осколкові поранення. Після прощання в смт Покровка похований на міському кладовищі Харкова № 18, на Алеї Слави. Залишились батьки, дружина та 5-місячний син.

Муляр Руслан Станіславович. Полковник СБУ, командир групи відділу ЦСО «А» УСБУ в Тернопільській області. Народився 24 січня 1975 у м. Тернопіль. Виріс в сім’ї військового. 1997 закінчив Тернопільську академію народного господарства  за спеціальністю «Облік і аудит». В СБУ — с 2001 року, в «Альфі» — з 2003. В жовтні 2014 призначений командиром групи, неодноразово виконував завдання в зоні АТО/ООС. В травні 2018 присвоєне звання полковника. Похований на Микулинецькому кладовищі Тернополя, на Алеї слави. Залишилась дружина, двоє синів-близнюків 2007 р.н., донька 1995 р.н. та онук.

Пушкарук Олег Вікторович. Сержант, командир механізованого взводу — головний сержант 9-ї роти 3-ї батальйонно–тактичної групи 14 ОМБр. Народився 1 лютого 1969 року у м. Нововолинськ Волинська область. У 1986 закінчив Нововолинське СПТУ № 11 за фахом фрезерувальника. Строкову службу проходив у ракетних військах на Одещині. Працював на ливарному заводі начальником вантажопідйомного обладнання. Захоплювався полюванням. Восени 2014 прийшов добровольцем до 1-го ОМПБ «Волинь», воював в районі Дебальцевого, Малої Орлівки, Попасної. На контракті з липня 2016.  Загинув 9 травня 2018 року близько 4:00 поблизу с. Кримське (Новоайдарський район), у бою з ДРГ противника, що намагалася пройти між опорними пунктами. Похований на старому кладовищі Нововолинська. Залишилась дружина, двоє маленьких синів (5 і 2 років) та син від першого шлюбу.

Рудь Дмитро Олексійович. Матрос, старший стрілець-санітар 1-го відділення 1-го взводу десантно-штурмової роти 503-го ОБМП 36 ОБрМП. Народився 23 січня 1998 року у м. Житомир. Сирота, виховувався бабусею та дідусем. Закінчив Житомирський автомобільно-дорожній коледж. На контракті з липня 2016. Загинув 16 травня 2018о 16:20 під час ворожого обстрілу з РПГ-7 позицій поблизу смт Талаківка у Приазов’ї. Похований на Смолянському кладовищі Житомира. Залишились дідусь, бабуся та сестра-двійнятко.

Сперелуп Іван Вікторович. Старший солдат, старший механік-водій (БМП) 1-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 24 ОМБр. Народився 14 серпня 1996 у м. Слов’яносербськ Луганська область. Мешкав у м. Ходорів Жидачівський район Львівська область. Батько — шахтар з Луганщини, мати — з Галичини, 2010 родина переїхала до Ходорова. У 2016 закінчив Новороздільський політехнічний коледж за фахом еколога, працював на фірмі у Жидачеві. У жовтні 2016 призваний на військову службу, підписав контракт у листопаді 2016. Спочатку був кулеметником, згодом пройшов підготовку на механіка-водія. Загинув 6 травня 2018 року під час патрулювання району оборони поблизу с. Новоселівка (Ясинуватський район) на Горлівському напрямку внаслідок підриву БМП-2 на керованому фугасі, під час вогневого зіткнення з ДРГ противника. Похований у Ходорові. Залишились батьки та три сестри.

Ферлієвич Віктор Васильович. Старший солдат, старший механік-водій 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 24 ОМБр. Народився 26 серпня 1994 року у с. Конятин (Путильський район) Чернівецька область. 2013 закінчив Кіцманський технікум ПДАТУ за фахом ветеринарного лікаря. На контракті з грудня 2013 року. На фронті з початку війни. На початку 2018 одружився, дружина — офіцер-психолог у 24 ОМБр. Загинув 26 травня 2018 близько 20:00 на Горлівському напрямку — бронегрупа на БМП-2, яка патрулювала район між опорними пунктами, потрапила в засідку. Після короткого вогневого зіткнення, за підтримки вогнем із сусідніх опорних пунктів, ДРГ противника було знищено. Похований в с. Конятин. Залишилися батьки, брат і дружина.

 

 

3
Комментировать

2 Цепочка комментария
1 Ответы по цепочке
0 Последователи
 
Популярнейший комментарий
Цепочка актуального комментария
3 Авторы комментариев
  Подписаться  
Уведомление о

Чисто по человечески жалко, что погибли. С другой стороны они погибли за Европейские ценности и НАТО, уничтожая жителей Донбасса не согласившись с их выбором.

ANT

…погибли, уничтожая жителей Донбасса, которые забыли, в какой стране они живут. В 41-м таких называли «врагами Родины» и расстреливали на месте без суда и следствия. (ответы типа «тычтодурак» — не принимаются.)

VbvFh

Дибилы,бля…