Скорботний список Чернігівщини, четвертий рік війни.

Скорботний список Чернігівщини, четвертий рік війни.

Добігає кінця 2018 рік, ще один (на жаль вже четвертий) рік війни. За цей час (станом на 21 грудня) на фронті загинуло 134 воїна. На жаль серед них і четверо уродженців Чернігівщини...

Авдієнко Максим Олександрович

Народився 29 січня 1998 року в селі Гірськ. Мешкав у райцентрі Сновськ. Тільки у 2016 році закінчив Сновське ВПУ лісового господарства за фахом «озеленювач, лісник, єгер» і одразу ж

пішов до військкомату. Вступив на військову службу за контрактом 27 липня. Після підготовки у 184-му навчальному центрі в Старичах направлений до 503-го батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув Максим від осколкового поранення, яке отримав 5 вересня близько 18:45 у вогневому зіткненні з ворогом біля села Водяне (Волноваський район) на Приазов’ї. Опорний пункт, де він знаходився, був обстріляний з протитанкових гранатометів. Граната розірвалась в окопі поряд з Максимом, осколок перебив сонну артерію. Пораненого матроса евакуювали, але рана була смертельною.

Поховали морпіха в рідному селі Гірськ.

Залишилися батьки, старший брат і молода дружина, з якою Максим щойно одружився – 7 липня під час відпустки.

Воробей Іван Володимирович      

Народився 3 липня 1999 року в с. Дігтярівка (Новгород-Сіверський район). Виховувала бабуся. Закінчив Шосткинський ліцей за фахом токаря. На військовій службі за контрактом — з 27 квітня 2018 року. Солдат, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 3-го відділення 2-го взводу 1-ї гірсько-штурмової роти 109 ОГШБ.

Загинув 9 листопада 2018 року у бою поблизу с. Кримське (Новоайдарський район). О 21:15, окупанти відкрили зосереджений вогонь зі стрілецької зброї по одному з опорних пунктів, що розташований впритул до «Бахмутської траси» (біля окупованого Жолобка). Підрозділ, що вступив у бій, був своєчасно посилений, за годину вогнева активність ворога була повністю подавлена, проте в ході бою, під час висування резерву до бойових позицій, солдат Воробей зазнав смертельного вогнепального поранення. Солдат Летюк намагався перетягнути пораненого до окопу, але також дістав смертельне поранення.

Похований в с. Дігтярівці.

Залишилися батьки, сестра та бабуся.

Єгоров Валерій Ігорович

Народився 17 грудня 1989 року в місті Прилуки Чернігівської області. Закінчив Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж у 2008 році, здобув спеціальність “педагог-організатор”.

 Строкову службу проходив у батальйоні морської піхоти в Криму (м. Феодосія), паралельно вступив на заочну форму навчання у Лубенській філії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, де 2010 отримав диплом бакалавра за спеціальністю "початкове навчання (практична психологія)".

Призваний за мобілізацією 19 березня 2014 року, спочатку служив у 1-й окремій "Сіверській" танковій бригаді, однак у травні перевівся до 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Батьківщина».

На фронті з липня 2014, був командиром гранатометного відділення, звільняв Торецьк, воював під Луганськом, біля Горлівки та смт Зайцеве.

Навесні 2015 року перейшов на контракт.

Загинув 19 лютого 2018 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Піски (Ясинуватський район). Тоді група сержанта Єгорова потрапила під обстріл з АГС-17, він дістав осколкове поранення у голову, але ще дві години боровся за життя.

Похований в Прилуках на кладовищі "Новий побут".

Залишились батьки і старший брат.

Нагороджений орденом "За мужність" II ступеню.

Сисков Дмитро Вадимович

Народився 18 червня 1980 року в місті Чернігів. У 1997 році закінчив чернігівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2. У шкільні роки займався баскетболом, брав участь у змаганнях. Строкову службу проходив на посаді водія-хіміка у підрозділі МНС (1998—2000 рр.).

У 2004 році вступив до Остерського коледжу будівництва та дизайну на спеціальність «будівництво будівель та споруд», але полишив навчання за власним бажанням. Працював у ТОВ "Нормаль-Україна" майстром будівельних та монтажних робіт.

Підписав контракт навесні 2015 року.  З травня 2015-го по вересень 2016 року воював у складі 4-ї роти батальйону Нацгвардії “Донбас” на посаді водія вантажівки КрАЗ, пройшов також підготовку на водія БТР.

У липні 2015-го нагороджений нагрудним знаком НГУ “За доблесну службу”.

У вересні 2016 року перейшов до Збройних Сил України у складі групи бійців батальйону. Служив у 16-му окремому мотопіхотному батальйоні 58-й бригади.

В лютому 2017-го разом із побратимами з 16-го батальйону під час відпустки брав участь у громадській блокаді ОРДЛО в районі Бахмута.

Загинув 12 лютого 2018 року о 9:55 під час виконання бойового завдання із спостереження за позиціями противника поблизу с. Жолобок (Попаснянський район), звідки російські бойовики обстрілювали з мінометів с. Кримське. Група бійців потрапила під кулеметний вогонь, забрати загиблого Дмитра не вдалось.

15 лютого в м. Щастя відбулась передача тіла представникам місії «Евакуація 200». Похований у Чернігові на кладовищі «Яцево», на Алеї Героїв.

Залишилась мати.

Небойові втраті

Божок Олександр Олексійович, 1988 р.н., с. Печі Борзнянський район. Солдат, слюсар роти МТЗ в/ч Т0710 (195 центральна база залізничної техніки), Державна спеціальна служба транспорту. Виріс у багатодітній родині, був найстаршим з 8 дітей. 2006 закінчив Київське ВПУ будівництва і архітектури за спеціальністю столяра будівельного 4-го розряду, верстатника деревообробних верстатів 4-го розряду. 2015 призваний на строкову військову службу, після чого підписав контракт, служив у Києві. У травні 2018 року був відряджений на Луганщину, в м. Рубіжне. Помер 28 червня 2018 року під час несення служби поблизу м. Рубіжне внаслідок раптової хвороби, — не витримало серце. Похований в с. Печі. Залишились батьки, брати й сестри.        

Кириченко Богдан Сергійович, 1991 р.н., м. Прилуки. Старший солдат, радіотелеграфіст відділення зв'язку та інформатизації Ічнянського районного військкомату Чернігівського ОВК. В ЗСУ з 2013, учасник АТО. Пройшов підготовку в 179-му навчально-тренувальному центрі військ зв'язку, служив за контрактом. Загинув у ДТП 22 лютого 2018 року під час повернення додому з нічного чергування, — близько 10:00 на 79 км дороги Прилуки — Ічня, біля села Ярова Білещина, перебуваючи за кермом автомобіля Renault Megane, не впорався із керуванням, злетів з дороги та врізався у дерево. За однією з версій знепритомнів під час керування. Від отриманих травм загинув на місці аварії. Нагороджений відзнакою Президента України.

Мінчуков Володимир Анатолійович, 1998 р.н., Луганська область. Мешкав у с. Галаганівка (Семенівський район). Солдат, навідник 3-го танкового взводу 54 ОМБр. З 4-х років виховувався в сім'ї старшої сестри. Батько загинув у 2003 році. У 2011 родина переїхала на Чернігівщину в хату родича. Закінчив Сосницький професійно-аграрний ліцей за фахом тракториста, працював різноробом у ТОВ «Нове життя». В лютому 2017 вступив на військову службу за контрактом. Після навчання в «Десні», на Харківщині та у Миколаєві вирушив на фронт. Служив у районі Бахмута. Залишились дві сестри. Мати мешкає на окупованій території. 8 лютого 2018 загинув від кульового поранення у голову. Знайдений у лісосмузі поблизу с-ща Підгороднє (Бахмутський район), на місці дислокації в/ч. Похований в с. Галаганівка.

Шемець Олексій, 1975 р.н., м. Городня. Мешкав у м. Чернігів. Учасник АТО. Професійний військовий, закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище, брав участь у миротворчих операціях. Наприкінці 2017 року діагностували онкозахворювання. Помер вночі 14 травня 2018 року у військовому госпіталі м. Київ. Залишилась дружина та двоє синів.

Шостак Микола Григорович, с. Мала Загорівка Борзнянський район. Учасник бойових дій, військовослужбовець 41 ОМПБ «Чернігів-2». Служив за контрактом на посаді головного сержанта. Під час виконання обов'язків військової служби потрапив до реанімаційного відділення Чернігівської обласної лікарні з діагнозом "геморагічний інсульт" (крововилив у мозок), перебував у критичному стані, помер 16 березня 2018 року. Залишилась дружина та двоє синів.

Ярош Ігор Юрійович, 1974 р.н., с. Краснопілля (Коропський район). Капітан, військовослужбовець 92 ОМБр. Виріс у родині військовослужбовця, батько — підполковник у відставці, після закінчення служби лишився у Бєлгороді (РФ). Ігор закінчив військове училище. Під час війни тричі був в зоні АТО/ООС, переведений у 92-гу бригаду, де проходив службу за контрактом. Трагічно загинув 28 липня 2018 року у с. Зелене Поле (Костянтинівський район), обставини не уточнено. Похований в с. Краснопілля. Розлучений, в РФ залишились батько та донька.

Демобілізовані бійці

Гузун Максим Володимирович, 1987 р.н., м. Семенівка. У 2005 закінчив Чернігівський військовий ліцей, 2011 — Харківський військовий університет. Мешкав у м. Хмельницький. Займався приватною справою. У 2014—2016 проходив військову службу за мобілізацією у складі 1 ОТБр, був поранений в зоні АТО, отримав 3-тю групу інвалідності. Помер 17 липня 2018 року. Залишилась сім'я.

Ісаєв Володимир Олександрович, 1968 р.н., м. Чернігів. Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 2. Призваний до Збройних сил України у квітні 2014 року. Капітан, начальник розвідки 13 ОМПБ. Брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угрупувань на Сході України. Демобілізований. Помер 8 квітня 2018 року. Похований у Чернігові.

Караєв Володимир Русланович, 1973 р.н, Кременчук Полтавська область. Мешкав у м. Прилуки. Учасник АТО. Старший військовий капелан Духовного Управління Капеланів, член Душпастирської ради при Міноборони України. Працював фрезерувальником на заводі «Дормаш». На початку 1990-х, після строкової служби закінчив школу прапорщиків і залишився в армії. Звільнившись, працював у бізнесі. У 2004—2009 навчався у Київському інституті практичного місіонерства. У 2010 році висвячений у сан пресвітера, переїхав в Прилуки, де допомагав алко- та наркозалежним. Під час війни вирушив добровольцем на фронт, де пробув майже 2 роки. Служив військовим капеланом для добровольців та окремих підрозділів ЗСУ. Проводив тренінги з бойового злагодження та тактичної медицини. Помер 9 липня 2018 року внаслідок хвороби крові (мієлофіброзу). Залишилась дружина, донька та два сини.

Карпенко Володимир, 36 років, Голубичі Ріпкинський район. Демобілізований учасник АТО, повернувся до дому у 2017. Повісився у власному сараї 20 лютого 2018 року. Залишились мати і брат.

Нехаєнко Андрій Петрович, 1971 р.н. , м. Новгород-Сіверський. Призваний до Збройних сил України у 2015 році. Брав участь в АТО. Демобілізований. Продовжив службу в Управлінні ДСНС України у Чернігівській області на посаді начальника відділу телекомунікаційних систем, технічного захисту інформації та радіотехнічного контролю Центру оперативного зв’язку. Зазнав ушкодження здоров’ю 4 травня 2018 року під час гасіння масштабної пожежі у містечку Гончарівське Чернігівського району. Помер 10 травня 2018 року в Чернігівській лікарні. Похований у Чернігові.

Точоний Олександр, с. Дроздівка Куликівський район. Учасник АТО 2014—2015, 41 ОМПБ «Чернігів-2». Помер 21 листопада 2018 року внаслідок серцевої хвороби. Похований у с. Дроздівка.

Хлистун Володимир Миколайович, 1970 р.н., Корюківка. Брав участь в АТО. Помер 16 лютого 2018 року. Похований у Чернігові.

Опрацював Михайло Жирохов, історик

Комментировать

  Подписаться  
Уведомление о
«Гиркин был шокирован»: Россия ведет войну против Украины, «Слава Украине!» — Чубайс

«Гиркин был шокирован»: Россия ведет войну против Украины, «Слава Украине!» — Чубайс

«Привет от СБУ»: Украина заблокировала движение на Крымском мосту

«Привет от СБУ»: Украина заблокировала движение на Крымском мосту

«Возврат ПриватБанка Коломойскому»: Суд принял неожиданное решение

«Возврат ПриватБанка Коломойскому»: Суд принял неожиданное решение

«Н**** идите, колхозное воровское рогульё»: Портнов отреагировал на призыв депутатов Львовского областного совета

«Н**** идите, колхозное воровское рогульё»: Портнов отреагировал на призыв депутатов Львовского областного совета

Украина покинула ПАСЕ: точку в скандале поставила глава делегации

Украина покинула ПАСЕ: точку в скандале поставила глава делегации

Дерзкий расстрел копов ошеломил Киев: объявлен план «Сирена», кадры с места ЧП

Дерзкий расстрел копов ошеломил Киев: объявлен план «Сирена», кадры с места ЧП

Работаешь? Значит, пенсия не нужна: новые правила для льготников и пенсионеров

Работаешь? Значит, пенсия не нужна: новые правила для льготников и пенсионеров

Клянусь детьми: испуганный Лукашенко прокомментировал телефонный скандал Трампа-Зеленского

Клянусь детьми: испуганный Лукашенко прокомментировал телефонный скандал Трампа-Зеленского

«Кремлевские подонки, это гнусное предательство»: Гиркин заявил о проигрыше «ЛДНР» из-за «формулы Штайнмайера»

«Кремлевские подонки, это гнусное предательство»: Гиркин заявил о проигрыше «ЛДНР» из-за «формулы Штайнмайера»

РЕАЛЬНЫЙ ПРОТОТИП «ВОРОШИЛОВСКОГО СТРЕЛКА»

РЕАЛЬНЫЙ ПРОТОТИП «ВОРОШИЛОВСКОГО СТРЕЛКА»

Паковали еду в чемоданы: в отеле Турции попались туристы из России

Паковали еду в чемоданы: в отеле Турции попались туристы из России

Украинцам закроют путь в Европу, о безвизе можно забыть: кому придется сидеть дома

Украинцам закроют путь в Европу, о безвизе можно забыть: кому придется сидеть дома

В NASA ошеломили снимками Украины из космоса: завораживающее зрелище

В NASA ошеломили снимками Украины из космоса: завораживающее зрелище

Почему нацисты и фашисты презирали друг друга

Почему нацисты и фашисты презирали друг друга

Скучающим по СССР девушкам самое время вспомнить про главную вещь каждой советской женщины

Скучающим по СССР девушкам самое время вспомнить про главную вещь каждой советской женщины