Страх смерті заважає виконувати завдання сучасним солдатам. Фахівець з психології вбивств Дейв Гросман наводить статистику, за якою лише 2-3 особи з 10 здатні в бою вести прицільний вогонь по противнику. Решта припускаються критичних помилок або, заціпенілі, лежать на дні окопу. Здавна це намагалися побороти за допомогою психоактивних речовин.
Про таємниче зілля, яке позбавляє горя і турбот, згадує ще Гомер. Припускають, що чаклунка Кірка напоїла супутників Одіссея настоянкою опіуму. Вживати опій для зняття болю від ран і опіків рекомендували і єгипетські лікарі. На іншому кінці світу, в Китаї, 3500 років тому для цього в далекі гарнізони відправляли гашиш. Скіфи знімали страхи, вдихаючи дим спалюваних суцвіть конопель.
«ВЗЯВШИ КОНОПЛЯНЕ НАСІННЯ, СКІФИ ПІДЛАЗЯТЬ ПІД ПОВСТЯНУ ЮРТУ І КИДАЮТЬ ЙОГО НА РОЗПЕЧЕНЕ КАМІННЯ. ВІД ЦЬОГО ЗДІЙМАЄТЬСЯ ТАКИЙ СИЛЬНИЙ ДИМ І ПАРА, ЩО ЖОДНА ЕЛЛІНСЬКА ПАРОВА ЛАЗНЯ НЕ ЗРІВНЯЄТЬСЯ. НАСОЛОДЖУЮЧИСЬ, СКІФИ ГОЛОСНО ВОЛАЮТЬ ВІД ЗАДОВОЛЕННЯ», – ГРЕЦЬКИЙ ІСТОРИК ГЕРОДОТ.
Римські легіонери надавали перевагу настоянці гіркого полину. Вона робила бійців некерованими, тому «аватарів» позбавляли хліба і карали різками. Не допомагало.
ГЕРМАНЦІ І МУХОМОРИ
Давньоримський історик Тацит в 1 столітті нашої ери згадує північних варварів, які нападали вночі. Їхні обличчя були чорними від сажі, щити оббиті темним хутром, на плечі накинуті вовчі і ведмежі шкури. Ці воїни вражали римлян своєю дикою люттю. Про таких бійців через 12 століть розповідає звід скандинавських саг «Земне Коло»:
«БОГ ОДІН УМІВ РОБИТИ ТАК, ЩО В БИТВІ ЙОГО ВОРОГИ СЛІПНУЛИ АБО ГЛУХНУЛИ, АБО ЇХ ОХОПЛЮВАВ СТРАХ, АБО ЇХНІ МЕЧІ СТАВАЛИ НЕ ГОСТРІШИМИ ЗА ПАЛИЦІ, А ЙОГО ЛЮДИ ЙШЛИ В БІЙ БЕЗ ОБЛАДУНКІВ ТА БУЛИ НЕМОВ ШАЛЕНІ ПСИ І ВОВКИ, КУСАЛИ ЩИТИ ТА ПРИРІВНЮВАЛИСЯ СИЛОЮ ДО ВЕДМЕДІВ ЧИ БИКІВ».
Берсеркерів не одразу брало залізо, вони продовжували бій навіть з найстрашнішими ранами. Немає достовірних даних про те, що перетворювало солдатів на хижаків. Однак симптоми (спалахи агресії, підвищення больового порогу, добовий сон після ексцесу) вказують на мускарин – алкалоїд, що міститься в мухоморах.
Фахівці продовжують сперечатися, чи міг вождь оточувати себе в битві некотрольованими наркоманами.
ПІВДЕННА АМЕРИКА І ПУЛЬКЕ З КОКОЮ
Улюбленою розвагою ацтекської верхівки було прив’язати міцного військовополоненого до стовпа, напоїти ферментованим соком агави (пульке) з коноплею, дати спис і дивитися, як він б’ється з чотирма бійцями з мечами. За легендою, вождь сусідньої Тласкали перед неминучою смертю вбив 8 ацтекських бійців і покалічив 20.
В імперії інків популярністю користувалася кока. Носії, гінці, солдати мали на шиї мішечки з попелом лободи, вапном і листям цієї тонізуючої рослини. Відстані денного маршу вимірювалося в спожитих дозах коки – акулі.
БЛИЗЬКИЙ СХІД І БОЗНА-ЩО
1090 рік, фортеця Аламут, територія сучасного Ірану. Асасини – гілка шиїтського ісламу, яка хотіла прискорити прихід прихованого імама. Секта на багато століть випередила свій час. В комуні не було станів, в сусідніх країнах викрадали найкращих вчених, замість податків селян змушували будувати гірські фортеці, проти ворогів застосовували терористів-смертників.
Лідер асасинів «Старець Гори» Ібн Саббах готував фідаінів, готових виконати будь-який його наказ аж до самогубства. В цьому йому допомагали наркотики – гашиш або опіумний мак.
Добровольця тижнями гнобили муштрою і голодом, а потім в стані наркотичного сп’яніння переносили в розкішний сад. Там його пестили жінки і досхочу годували делікатесами. Незабаром бійцеві являвся «янгол» і обіцяв повернення до раю, якщо той буде виконувати всі накази Старця Гори.
Щоби відчути блаженство, люди йшли на вірну смерть і здійснювали замахи на добре пильнованих ворожих правителів.
ПЕРША СВІТОВА І МОРФІНІСТИ В ОКОПАХ
Процес підсаджування солдат на наркотики вдосконалили після винаходу ін’єкційного шприца, кокаїну і морфію. Дослідниця Конні Браам стверджує, що на початку 20 століття лише одна фабрика в Нідерландах випускала до 13 тонн кокаїну на рік. А ще були потужні виробництва в Німеччині.
Після Першої світової війни в психіатричних клініках лежало більше наркоманів, ніж алкоголіків. Знаменитий «балтійський чай» Пелевіна – не літературний вимисел. Радянський хірург Микола Бурденко скаржився в мемуарах, що спирт з кокаїном в якості знеболювального пили всі, хто мав доступ до скриньки медика.
Вермахт працював зі ще більш страшними міксами – сумішами кокаїну, первітину і синтетичного знеболювального. Ці препарати отримували бійці спецназу, диверсанти і підводники. Йдеться про мільйони виданих за війну доз. Широко використовувався «танковий шоколад» – первітин в формі шоколадних цукерок. Льотчики ковтали таблетки.
СРСР не пас задніх. Дмитро Лоза в книзі «Танкіст на іномарці» пише про танкістів, яких нагодували тонізуючими батончиками в боях поблизу Красилівки. Солдати довго потім не могли заснути. Експериментували з речовинами і японці. Їхній стимулятор хіропон з неофіційною назвою «котячі очі» спочатку видавали лише вартовим і працівникам нічної зміни. До кінця війни його вживало мало не все доросле населення Японії.
В наш час будь-які подібні експерименти приховані під грифом «секретно». Але спостерігаючи регулярні скандали з допінгом у спорті, немає сумнівів, що військові теж ведуть активні дослідження. Ніякого контролю за ними немає і не буде.
