Радянські копії персонального комп'ютера Apple II називалися «Агат» і володіли корпусами таких кольорів, від вигляду яких Стіва Джобса міг би побити грець.
«Я не намагався розкрити корпус, але заглянув всередину через отвори в ньому. Побачене не надто обнадіювало. Переді мною постала жахлива плутанина дротів. Плати були нудотно-коричневого кольору і виглядали так, як ніби пережили античні часи. Я не побачив нічого, схожого на материнську плату (хоча, можливо, вона була похована в глибині корпусу), і припустив, що переді мною щось на кшталт старої об'єднавчої плати», – так описує «Агат» американський лікар і фахівець з програмного забезпечення медичної техніки Лео Д. Борс, якому довелося познайомитися з радянським комп'ютером під час візиту в СРСР в 1983 році. Втім, Борс зазначає, що в цілому «Агат» працював непогано.
Що стосується внутрішнього ринку, лікар вважав, що комп’ютер може бути корисним на підприємствах і в установах, але не для персонального використання.
«Навіщо взагалі радянським громадянам комп'ютер? – цікавиться Борс. – Їм, безумовно, не потрібно турбуватися про фінансові інвестиції або розраховувати прибутковий податок».
Він також не бачив перспектив використання персонального комп’ютера в системі освіти. За словами Борса, в радянській школі все було побудоване на механічному заучуванні інформації, а для цього комп’ютер не потрібен.