«Strana.huei»

Переглядів: 224
«Strana.huei» В мережі, Україна

Представники скандальних видань, що працюють в Україні, разом з нардепом на прізвище Деркач поскаржились в Генпрокуратуру на Нацраду з питань телебачення і радіомовлення. Про це в своєму дописі в мережі Facebook докладно повідомляє Сергій Костинський. Я навмисне використала формулювання «видання, що працюють в Україні», а не «українські видання». Оскільки до українських вони не мають жодного стосунку.


Йдеться про перелік ЗМІ, які «шкваряться» постійно завдяки своїй прокремлівській редакційній політиці. Втім, іншої редакційної політики в них бути не може, оскільки джерело фінансування в них також кремлівське.

-Два дні тому народний депутат Андрей Деркач, «112 Україна», «NewsOne», «Ера», «ZIK», «Радіо Весті», інтернет-ресурс «Страна.UA» виступили із заявою, в якій вони звинуватили Національну раду в «усилении давления на СМИ и начале сворачивания свободы слова в Украине».

Підписанти звернулися до Президента і Парламента з вимогою, крім іншого:

-«отозвать представителей Нацсовета по вопросам ТВ»

-«запретить Национальному совету по вопросам телевидения и радиовещания сроком на год проведения внеплановых проверок СМИ»

-від Генеральної прокуратури України зажадали «провести расследование деятельности руководства Нацсовета по вопросам ТВ и радио и члена Нацсовета по вопросам ТВ и радио Сергій Костинський на предмет препятствование журналистской деятельности», - пише член Нацради з питань телебачення і радіомовлення Костинський.

Далі Костинський розповідає що саме вищезгадані видання вважають «утисками», що можна більш детально вивчити, подивившись на скрін його допису нижче:

Але найпрекрасніше в цій історії сама компанія принижених і ображених – починаючи від нардепа Деркача і до переліку самих так званих ЗМІ. Адже є такий афоризм – «хорошие сапоги, надо брать». Це саме той випадок. Коли при згадуванні деяких назв та імен треба одразу брати брудні ганчірки щоб ганяти цю "шоблу" аж до кордону з РФ, під саундтрек «Еду я на родину, пусть кричат уродина».

Наприклад, регіонал Деркач.

Вікіпедія повідомляє нам декілька прекрасних моментів з біографії борця за «свободу слова»:

-З 1989 по 1990 рік проходив службу в Ракетних військах стратегічного призначення на ТРБ (технічній ракетній базі) Первомайської дивізії РВСП, ніс бойове чергування.

У 1990-1993 роки - слухач Академії Міністерства безпеки Росії, юрист. Дипломна робота «Організація і проведення зустрічей з негласною агентурою» - йдеться у статті.

З таким щастям, майже одразу після цього, Деркач стає оперуповноваженим в Управлінні СБУ в Дніпропетровській області. І далі його кар`єра в Україні стрімко набирає обертів і летить вверх. Не забуває Деркач і про «скрєпи», все як ми любимо:

-У 2010 році Священний Синод Російської Православної Церкви ввів Андрія Деркача до складу Міжсоборної присутності РПЦ.

З 2011 по 2013 роки очолював на громадських засадах групу радників Прем'єр-міністра України. Кандидат юридичних наук, доцент Київської Духовної академії і семінарії Української Православної Церкви Московського патріархату, - повідомляє нам Вікіпедія.

Там ще є багато цікавих і промовистих деталей, але ми зупинимось поки що на тих, що викладені вище. Що характерно, на сайті самого нардепа в його біографії місця його навчання скромно приховані за абревіатурами і про Росію воно якось не дуже визначено.

Далі звернемо увагу на список ЗМІ та журналістів, які скаржаться на «утиски». Немає сенсу перетворювати цей текст на нескінченний лонгрід, але нагадати про деяких все ж таки треба. Оскільки у людей є властивість забувати, або перемикати увагу, або просто пробачати і взагалі, чому Ахметов не сидить?

Наприклад, залишу знову тут ці скріншоти з дампу Столярової, яку все ж таки вистачило сміливості випхати в шию за межі України (і це був чи не єдиний гучний успіх у справі захисту інформаційного простору України. Хоча, хто знає, скільки ще вона б тут просиділа, якби не матюкнулась на адресу Небесної Сотні і це не вийшло на широкий загал). Тут сценарії сюжетів, якими годують українського споживача медіа продукту. Йдеться про Андрія Лаща, який є у Чистилищі центру «Миротворець».

Ну і, звісно, наш улюбленець - запльований напередодні головний редактор ресурсу «Страна. UA» Ігор Гужва, що нещодавно попросив політичного притулку в Австрії.

-Другими словами, на территории Украины я не могу рассчитывать на честный суд, на защиту своих прав и свобод, на защиту своей жизни, - пише Гужва у своєму зверненні до читачів свого ресурсу.

Прибріхує Гужва, адже якби в Україні був чесний суд, він давно сидів би на нарах, а не в Австрії і писав би листи про помилування, а не звернення до читачів. Адже тоді його зв`язок з відомим російським пропагандистом Іскандером Хісамовим був би серйозною підставою для відкриття проваджень і серйозної перевірки з боку правоохоронців.

Іскандер Хісамов
Іскандер Хісамов

Не зайвим буде нагадати також і про видання «Україна.ру», яке також підкотрольне Хісамову і керується тут Гужвою.

Читайте по темі:

Чорна книга пам`яті: «За что я рискую? За 30 тысяч рублей?»

Нагадаю, що Гужва і Хісамов також стали фігурантами розслідувань активістів Українського Кібер Альянсу.

Детально і на атоми розкладено у відео нижче:

https://www.youtube.com/watch?v=4IjGAO9R6R0&feature=youtu.be

Для тих, хто немає можливості побачити відео, може роздивитись скріншоти нижче, на яких видно, як Хісамов отримує доступ до "адмінки" "Страни.UA":

Нагадаю, нещодавно в Європі, зокрема у Франції, суттєво посилили міри, що спрямовані проти ЗМІ, які фактично працюють на Кремль. Тепер французькі суди матимуть змогу закривати ЗМІ за прискореною процедурою за оприлюднення рейкових новин – йдеться у новому законопроекті, який представила міністр культури Франції Франсуаза Ніссен.

-Новий закон має на меті два основні вектори: соціальні мережі, такі як Facebook, і засоби масової інформації, які перебувають під впливом іноземних держав, по суті це про Росію, - пояснив суть законопроекту Антуан Шерон, який брав участь у роботі над документом.

Також, раніше повідомлялось, що в Литві вже втретє заборонили ретрансляцію російського телеканалу РТР-Планета, Цого разу термін заборони складає рік. Пістава – підбурювання до війни та розпалювання ненависті.

Європейці дуже добре навчилися розуміти різницю між свободою слова і пропагандою на користь навіть потенційного (!) окупанта.

Комментировать

  Подписаться  
Уведомление о