У РФ заявили, що жодної відповіді на падіння ІЛ-20 не буде
Після переговорів між президентами РФ і Туреччини Володимиром Путіним і Реджепом Ердоганом, що пройшли в понеділок у Сочі, російський лідер заявив, що сторони «щільно працюють над розв'язанням кризи в Сирії, зміцненням режиму припинення бойових дій і поліпшенням гуманітарної ситуації».
По суті це означало, що удари, які готувалися весь останній час Росією і сирійськими урядовими силами по все ще контрольованою озброєною сирійською опозицією провінції Ідліб, де крім кількох десятків тисяч повстанців і близько півтора мільйона місцевих жителів, перебувають зараз приблизно стільки ж біженців з інших регіонів країни, відкладаються на невизначений час.
Проте вранці у вівторок прийшла звістка про удари ізраїльських ВПС і запуск ракет в Середземному морі з французького фрегата «Овернь» (Auvergne) по сирійським урядовим силам в іншій провінції країни — Латакії.
Практично одночасно з цим стало відомо про те, що сирійські засоби ППО, а саме зенітно-ракетний комплекс С-200, збили російський літак радіоелектронної розвідки Іл-20 з 15 членами екіпажу. Всі вони загинули.
Потім в Міноборони РФ звинуватили у цій трагедії льотчиків чотирьох ізраїльських F-16, які, запустивши ракети по Латакії, «прикрилися» від удару сирійської ППО російським Іл-20, який йшов на посадку. Після чого пообіцяли ізраїльським колегам «адекватну відповідь».
Між тим, сам факт такого «прикриття» майже відразу ж був поставлений під сумнів деякими експертами. Потім прес-служба ЦАХАЛ (Армії оборони Ізраїлю) розповсюдила прес-реліз, в якому заявлялося, що повну відповідальність за катастрофу несе Сирія, а також Іран і проіранські бойовики «Хезболли». При цьому ізраїльські військові висловили співчуття у зв'язку із загибеллю екіпажу російського літака, збитого асадовскими військами.
Нарешті, президент Росії Володимир Путін, хоча і анонсував відповідні кроки після знищення Іл-20, «які помітять всі», проте підкреслив, що катастрофа Іл-20 була викликана ланцюгом трагічних обставин і дав зрозуміти, що Росія не буде проводити паралелі з діями Туреччини, яка в 2015 році навмисно збила російський бомбардувальник Су-24.
Так чи інакше, але день, що почався з заспокійливих заяв щодо ситуації навколо Ідліб, продовжився вкрай тривожними звістками.
Між тим головний науковий співробітник Інституту Європи РАН, фахівець з Близького Сходу і США Олександр Шумилін, якого попросили прокоментувати цю ситуацію, категорично заявив, що військової відповіді російських сил на дії ізраїльських ВПС не буде і що він упевнений в цьому «на 98%». За словами Шумиліна, з російським Іл-20 якраз сталося те, що прогнозувалося останні 2-3 роки (мається на увазі висока ймовірність прямого військового зіткнення Росії та інших країн, що беруть участь в сирійському конфлікті, насамперед, США та Ізраїлю).
Що стосується домовленостей між Росією і Туреччиною за Ідлібу, то Шумилін каже, що вона була досягнута в результаті потужного тиску Заходу і їх погроз нанести удари у разі застосування сирійським режимом хімічної зброї». Крім цього, продовжив він, на Москву чинили тиск ООН і арабські монархії країн Затоки. Він нагадав, що в Ідлібі зосереджені зараз більше мільйона сирійських громадян, переміщених в цю провінцію з інших районів країни, що перетворило б атаку на цю провінцію в «бійню з величезним числом жертв серед мирних жителів».
Крім цього до домовленостей Путіна і Ердогана призвела і посилення останнім часом позиція турецького лідера, вважає Шумилін. Таким чином, каже експерт, «втрати для Путіна в цій операції могли стати набагато більше, ніж раніше».
Експерт по Близькому Сходу Михайло Магід впевнений, що «нарада в Сочі завершилася перемогою Ердогана». За його словами, «той результат, який отриманий, відповідає інтересам турецького президента, а не його опонентів».
«Згадаймо, про що йшла мова на недавні переговори в Тегерані. Там Росія та Іран наполягали на проведенні військової операції в Ідлібі, а Ердоган пропонував її не проводити. Правда, президент Туреччини допускав якісь форми спільного контролю над частиною Ідліб. У Тегерані вони не домовилися, зате в Сочі був прийнятий саме план Ердогана. Можливо, він був прийнятий з тими чи іншими поправками, вигідними опонентам Туреччини. Але головне, що було досягнуто — регіон Великий Ідліб, який включає в себе місто Ідліб, залишається під контролем Туреччини та її союзників, військової операції не буде. Це той випадок, коли є тільки «так» і «ні»: проводимо операцію або не проводимо. Відповідь «ні» — та сама, яка була потрібна Ердогану», — зазначив експерт.
Магід вважає, що турецький лідер домігся цього «введенням турецьких бронетанкових і інших підрозділів у Великій Ідліб. Це була демонстративна акція, спрямована на зміцнення позицій Туреччини в даному регіоні, де вже були розміщені деякі частини турецьких військових. Одночасно Ердоган заявив, що операція в Ідлібі, яку готують РФ, Іран і Асад, неприпустима. Ймовірно, влада Росії і Ірану не зважилися піти на прямий лобової конфлікт з турецькою армією — ризики були занадто високі. Фактично, мова йде про військово-політичний тріумф Туреччини, причому перемога здобута без єдиного пострілу».
Ердоган, вважає експерт, «діяв з таким завзяттям, тому що операція в Ідлібі була неприйнятна для нього. В разі її успіху, в Туреччину ринули б мільйони біженців, які приєдналися до 3,5 млн сирійців, які вже перебувають у країні — сталася б економічна і соціальна катастрофа. Крім того, Туреччина втратила б можливості впливати на сирійські справи з допомогою своїх прихильників серед опозиції. Нарешті, в Ідлібі проживає багато туркменів, про захист яких говорили в Туреччині. Після того, як Ердоган заявив, що операція в Ідлібі неприйнятна, піти з регіону, не втративши обличчя, було неможливо. У підсумку Ердоган підняв ставки в грі і переміг».
На питання, чи буде ця угода виконуватися, Магід каже, що швидше за все, так. У той же час, Ердоган, за словами експерта, «попередив про загрозу провокацій з боку третьої сили, яка може спробувати зірвати угоду». Ймовірно, мова йде про іранців і Асада, вважає експерт.
«Найважливіша зміна в Сирії, яка пов'язана з угодою, полягає в наступному. Іран, РФ і Асад намагалися остаточно знищити сили сирійської антиасадівської опозиції, присутні в Ідлібі. Ці сили включають десь до 80 тисяч повстанців, підтримувані Туреччиною, Катаром і Саудівською Аравією, зберегли контроль над регіоном з населенням 3 млн осіб. Тепер в цьому регіоні, поряд з сусідніми регіонами, які були окуповані Туреччиною раніше (курдська Афрін і район Баб-Джараблус-Азаз), буде формуватися, фактично, турецький протекторат», — переконаний експерт.
За його словами, «те, що сталося, слід називати розділом Сирії. Частину країни, близько 60% знаходиться під контролем російських та іранських військ, причому без них алавітський клан Асада навряд чи зможе утримати владу в переважно суннітській країні. Ряд районів на півночі Сирії тепер входять в турецький протекторат. Ще приблизно 20% (частину районів на півночі і сході) утримує курдське ополчення YPG за підтримки американців. У разі виходу з Сирії американців, про що багато говорив Дональд Трамп, курдський регіон, ймовірно, стане предметом поділу між Туреччиною, РФ і Іраном. Як це може статися, ми бачили на прикладі Ідліб. І це стане дуже поганим сценарієм для курдів».