Викуп Шевченка: дорого чи дешево?

Переглядів: 199
Викуп Шевченка: дорого чи дешево? В мережі



Всім відомо: Тараса Шевченка викупили у 1838 році за 2500 рублів. Далі починаються бузинові срачі «чи дав цар гроші», вигуки «це ж 45 кілограмів чистого срібла!» та міфи «корова 3 рублі коштувала»

Спробуємо розібратися: 2500 рублів за кріпосного — це багато чи мало? Уточню: 2500 сріблом, бо ще були асигнаційні гроші, 1 срібний рубль = 3,5 асигнаціями.

Іван Фундуклей у «Статистическом описании Киевской губернии» (1850) пише, що середній річний прибуток з кріпосного селянина — 10-14 рублів, на оброк (своєрідний «податок на вільні заняття») випускали за 8-10 рублів щорічно.

Колишній кріпак, а потім купець 2 гільдії Сава Пурлевський пише, що небагатий поміщик пропонував викупилися селу гуртом по 25 рублів з носа. І це була непідйомна сума для основної маси селян.

Отже, за одного Тараса дали річний прибуток з 250 селян, це десь половина Моринців. Теоретично за ці гроші можна було б викупити весь рід поета.

Чи багато це для Енгельгардта? Не дуже, свин-в-пантофлях був заможним: він успадкував від батька 18000 кріпаків = 180 000 доходу.

Чи багато це для панського життя? За Фундуклеєм, на Київщині багатим вважався поміщик з 500 «душами» селян (душі рахувалися по чоловіках). Отже, грошей, отриманих за Шевченка, вистачило б на півроку багацького життя у Києві. А от у Петербурзі публіка рівня Енгельгардта таку суму за вечір у карти спускала без печалі.

Чи це унікальна сума? Ні, за таку ж суму викупив сина купець Сава Пурлевський (який на той час був досить серйозним бізнесменом). Тобто за дійсно здібного і беручкого кріпака (який вже давно не робив панщини, і приносив гроші не горбом) могли запросити таку суму.

Отже, 2500 рублів — це дуже велика сума для селянина, і загалом адекватна за талановиту людину. Бідному дворянчику цих грошей би вистачило надовго (або на трохи, але яскраво), Енгельгардту воно було крапля в морі.

Щодо 45 кілограмів срібла — так, цифра точна (1 рубль 1826 року важив 18 грамів). Але це для нас срібло — це дорогоцінний метал, в крайньому випадку декоративний. І більшість людей не тримало в руках більше 10 грамів срібла, не кажучи про золото. А для доби Шевченка це метал монетний, і 20 рублів сріблом (ціна середньої корівчини) мав у руках кожен адекватний селянин. А це 360 грамів, нормальний брусочок.

КДПУ — Андрій Єрмоленко

Комментировать

  Подписаться  
Уведомление о