Вісім загиблих героїв лютого 2018
Авторські статті 1 Березня 0:05Mikel

Вісім загиблих героїв лютого 2018

Галицька Сабіна Станіславівна. Сержант, старша медсестра приймально-сортувального відділення медичної роти 10-ї ОГШБр. Народилась 20 вересня 1994 у с. Бастова Рудня Ємільчинський район Житомирська область. 2014 закінчила медичний коледж у Новограді-Волинському, де здобула кваліфікацію фельдшера. Працювала акушеркою в Барашівській дільничній лікарні, в Ємільчинській ЦРЛ. На військовій службі за контрактом — з 1 квітня 2016, проходила підготовку в 169-му НЦ «Десна». У першу ротацію 4,5 місяці на передовій надавала допомогу пораненим. Зі своєю бригадою вирушила на фронт вдруге. Загинула 20 лютого 2018 о 15:30 внаслідок обстрілу біля с. Катеринівка (Попаснянський район, Луганська область) під час пересування на БРДМ-2. У бронемашину влучила ПТКР терористів, від важких поранень Сабіна померла на місці, ще один військовий дістав важкі поранення. Похована на кладовищі сусіднього села Бараші. Залишились батьки і 19-річний брат, який служить у 95-ій ОДШБр.

Гречук Олександр Васильович. Старший матрос, кулеметник 2-го відділення 1-го взводу 1-ї роти морської піхоти 503-го ОБМП 36-ї ОБрМП. Народився 13 квітня 1979 у с. Зоря (Дніпровський район) Дніпропетровська область. Працював на м'ясокомбінаті «Зоря Дніпропетровська» у с. Чумаки. 2002 переїхав до с. Степове того ж району, де жив зі своєю коханою, працював, виховував дітей. На контрактній службі - з 16 вересня 2016. Під час війни, влітку 2017, офіційно одружився. Загинув 15 лютого 2018 від множинних осколкових поранень в результаті обстрілу на Приазовському напрямку, — помер дорогою до військового шпиталю Маріуполя. Похований у Степовому. Залишились дружина та п'ятеро дітей, старший син служить в 17 ОТБр.

Єгоров Валерій Ігорович. Сержант, командир розвідувального відділення розвідувального взводу 57-ї ОМПБр. Народився 17 грудня 1989 у м. Прилуки Чернігівська область. 2008 закінчив Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж імені І. Я. Франка за спеціальністю педагога-організатора. Строкову службу проходив у феодосійському батальйоні морської піхоти в Криму, паралельно вступив на заочну форму навчання у Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Лубенську філію, де 2010 отримав диплом бакалавра за спеціальністю "початкове навчання (практична психологія)". Призваний за мобілізацією 19 березня 2014, спочатку служив у 1-ій ОТБр, за два місяці перевівся до 34-го батальйону «Батьківщина», щоб бути на передовій. На фронті з липня 2014, був командиром гранатометного відділення, звільняв Торецьк, воював під Луганськом, біля Горлівки та смт. Зайцеве. На контрактній службі - з 25 грудня 2015. У вільний час на фронті займався ковальством, яке було його захопленням. Загинув 19 лютого 2018 о 12:40 під час виконання бойового завдання поблизу селища Піски (Ясинуватський район). Група сержанта Єгорова потрапила під обстріл з АГС-17, він дістав осколкове поранення у голову, але ще дві години боровся за життя. Похований в Прилуках на кладовищі "Новий побут". Залишились батьки і старший брат.  

Казміров Олександр Вікторович. Військовослужбовець 24-ї ОМБр. 1996 року народження, с. Щербані (Старосинявський район) Хмельницька область. 2016 року вступив на військову службу за контрактом. 18 лютого 2018 дістав тяжкі поранення голови внаслідок підриву на міні в зоні АТО, переніс операцію, перебував у Харківському військовому госпіталі в стані коми. Помер у ніч на 26 лютого, не приходячи до свідомості. Похований Поховання 28 лютого в с. Шарівка (Ярмолинецький район), звідки родом його батько. Залишились батьки.

Рибальченко Олександр Миколайович. Молодший сержант, командир топогеодезичного відділення 93-ї ОМБр. Народився 11 січня 1994 у с. Коржове Сватівський район Луганська область. Разом із чотирма братами виховувався бабусею та тіткою. Закінчив технікум у м. Щастя, де здобув професію водія крану. Працював на встановленні металопластикових вікон. На війну пішов добровольцем у 2014 в складі батальйону «Луганськ-1» МВС. 12 лютого 2015 мобілізований до ЗСУ, служив у розвідці 93-ї бригади, на контракті - з 24 березня 2016. Воював у  Захищав Піски, Авдіївку, брав участь у боях в районі траси «Бахмутка». У червні 2017 на Бахмутці дістав контузію. В грудні 2017 нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни». Загинув 1 лютого 2018 о 15:05 в районі м. Маріуполь, — здійснював додаткову розвідку та розмінування місцевості й підірвався на осколковій загороджувальній міні, від отриманих важких травм загинув миттєво. Похований у рідному селі. Залишилася вагітна цивільна дружина, яка також є військовослужбовцем 93-ї ОМБр.

 

Сербін Ілля Тарасович. Військовослужбовець 25-го ОМПБ «Київська Русь» 54-ї ОМБр. Народився у 1993 році у с. Крюківщина Києво-Святошинський район Київська область. Спочатку воював у складі 54-го ОРБ, згодом — 131-го ОРБ. Пройшов бої за Чермалик, Павлопіль, Гранітне (штольня). Під час війни, у 2015 одружився, дружина — військовослужбовець ЗСУ. 2017 вступив на заочну форму навчання до НПУ ім. Драгоманова, факультет психології. В квітні 2017 р. був нагороджений "Хрестом розвідника" - спеціальною відзнакою 131-го ОРБ, а в серпні того ж року почесним знаком "Маріуполь.Відстояли. Перемогли". Загинув 22 лютого 2018 у районі Світлодарської дуги, — під час обстрілу з підствольного гранатомету дістав поранення в шию, що несумісне з життям. Похований на Байковому кладовищі в м.Києві.

Сисков Дмитро Вадимович. Молодший сержант, командир 3-го відділення 1-го взводу 3-ї роти «Донбас» 16-го ОМПБ «Полтава» 58-ї ОМПБр. Народився 18 червня 1980 у м. Чернігів. Єдиний син у матері. У шкільні роки займався баскетболом, брав участь у змаганнях. Строкову службу проходив на посаді водія-хіміка у підрозділі МНС (1998—2000). 2004 вступив до Остерського коледжу будівництва та дизайну на спеціальність «будівництво будівель та споруд», але полишив навчання за власним бажанням. Працював у ТОВ "Нормаль-Україна" майстром будівельних та монтажних робіт. У січні 2015 пройшов навчання у таборі глибинної розвідки в Ніжині. З 25 травня 2015 по 19 вересня 2016 служив у складі 4-ї роти батальйону НГУ «Донбас» на посаді водія (КрАЗ), пройшов підготовку на водія БТР. Захищав Маріуполь, пройшов бої за Широкине, 22 липня 2015 нагороджений нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу». На контрактній службі - з 20 вересня 2016 у складі 58 ОМПБр, боронив Авдіївку. В лютому 2017 разом із побратимами з 16-го ОМПБ, — ветеранами «Донбасу», під час відпустки брав участь у громадській блокаді ОРДЛО в районі Бахмута. З літа 2017 — на передовій на Луганщині. Загинув 12 лютого 2018 о 9:55 під час виконання бойового завдання із спостереження за позиціями противника поблизу с. Жолобок (Попаснянський район), звідки російські бойовики обстрілювали з мінометів с. Кримське. Група бійців потрапила під кулеметний вогонь, забрати загиблого Дмитра не вдалось. 15 лютого в м. Щастя відбулась передача тіла представникам місії «Евакуація 200». Похований у Чернігові на кладовищі «Яцево», на Алеї Героїв

Сівко Олександр Володимирович. Військовослужбовець 1-го десантно-штурмового батальйону 95-ї ОДШБр. Народився 7 травня 1998 у смт. Пісківка Бородянський район Київська область. 2016 закінчив Київський професійний ліцей будівництва і комунального господарства, де здобув професію «Електромонтажник вторинних ланцюгів; слюсар-електрик з ремонту електроустаткування на автомобільному транспорті». На контрактній службі - з 29 травня 2017, пройшов підготовку в НЦ «Десна». Загинув 25 лютого 2018 від кулі снайпера на позиції «Шахта» (шахта «Бутівка»), на південь від м. Авдіївка. Похований в смт Пісківка. Залишились батьки і старший брат.

Монетизуй свій талант з OnPress.info ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ