Як у Чернігові радянські історики-атеїсти оголосили Апостола-євангеліста Марка «язичницьким богом Семарглом»

Переглядів: 161
Як у Чернігові радянські історики-атеїсти оголосили Апостола-євангеліста Марка «язичницьким богом Семарглом» В мережі

Загальновідомим є чернігівський барельєф ХІІ ст. з Борисоглібського собору на Валу, де зображений дивний звір з обличчям лева та з крилами. Цей «звір» справедливо став символом Чернігова. Знайдений він був у 1948 р. під час археологічних розкопок в Борисоглібському соборі у Чернігові. Тоді ж радянський археолог Володимир Богусевич висловив гіпотезу, що цей «звір» з християнського храму є нічим іншим, як зображенням давньоруського «язичницького бога Семаргла». Але виразно пояснити, як «язичницьке божество» могло потрапити до одного з центральних християнських храмів Чернігівського князівства, він так і не зміг, вдавшись до чергових припущень. Згодом інші радянські історики і краєзнавці підхопили цю гіпотезу Богусевича і вже стали її множити у своїх працях і статтях як усталену «догму» і довершений факт, підкріплюючи її гіпотезами ще одного радянського археолога Б. Рибакова.


Поступово необережне і помилкове припущення одного дослідника настільки міцно вкорінилося в громадській думці, що навіть через 20 років після розпаду атеїстичного СССР викликало у Чернігові справжні «релігійні війни» навколо встановлення пам’ятника цьому дивному «звіру» з Борисоглібського собору))) Пам’ятник так і не встановили. Бо і прихильники, і противники пам’ятника вважали його «язичницьким богом Семарглом». Дивує, що навіть місцеве духовенство, яке мало б знати сенс християнських символів середньовічної архітектури і іконографії, так само проявило у цьому питанні необізнаність.

Проте, може так бути, що руками духовенства в Чернігові було заборонено встановлювати пам’ятник Апостолу-євангелісту Марку)) Так-так, саме Апостолу – автору одного з Євангелій.

В християнській іконографії здавна символом св. Апостола Марка є тварина з головою лева та з крилами – царська тварина, символ могутності й сили. Крилатий лев, що майорить над Всесвітом, сповіщаючи Славу Господню, запозичений з Одкровення святого Іоанна Богослова, якому було видіння чотирьох тварин, що стережуть чотири кути Трону Господнього і чотири межі Раю, таких собі Господніх стражів (охоронців) входу до Раю.

Саме так, у вигляді тварини з головою лева і з крилами, св. Апостола Марка зображують на багатьох іконах і досі (див. ікони: «Всевидяще Око», «Спас в Силах», «Неопалима Купина» та ін.). На деяких зображеннях така фантастична істота нагадує дракона з головою тварини, як у Північній церкві монастиря Ліпса (908 р.) в Константинополі чи у Борисоглібському соборі Чернігова (самі дракони так само досить часто присутні у візантійській християнській іконографії, а на Афоні вони традиційно зображуються тримаючими хрест на верхній частині іконостасу).

Окрім Лева св. Марка на іконах так само часто зображують Апостола Іоанна у вигляді орла, Апостола Луку – у вигляді бика з крилами, а Апостола Матвія – у вигляді людини з крилами (янгола). Цей символізм християнської ікони має своїми витоками алегорії Священного Писання, зокрема з книги Пророка Ієзекиіля у Вітхому Завіті (Ієз. 1,4, — l,5; l,10.) та Одкровеня Іоанна Богослова (Откр. 4,7). Як сказано у книзі Пророка Ієзекиіля: «Подоба облич їх — обличчя людини і обличчя лева з правої сторони у всіх чотирьох; а з лівої сторони обличчя тельця у всіх чотирьох і обличчя орла у всіх чотирьох» (Ієз. 1,4, — l,5; l,10.). В Одкровенні Іоанна Богослова ці чотири істоти стоять навколо Трону Господнього: «І перша тварина подібна до лева, а друга подібна до теляти, а третя тварина мала обличчя, як людина, і четверта тварина подібна до орла, що летить» (Одкр. 4,7).

Ще на світанку християнства Отцями Церкви ці крилаті апокаліптичні тварини були витлумачені як символи чотирьох євангелістів: Марка став символізувати лев, Луку — тілець, Іоанна – орел, а Матвія – ангел. І кожен з них має крила.

Відповідність крилатих звірів тому чи іншому апостолу-євангеліста у св. Ієроніма Стридонського (342 – 420 рр.) і в подальшій християнській богословській традиції пов’язане з початком оповідання відповідного Євангелія. Так, людський образ ангела повинен був відображати людську генеалогію Христа, з якої починається Євангеліє від Матвія; Євангеліє Марка починається з голосу волаючого в пустелі – алюзія на лева; віл (тілець) — жертовну тварину — представляє Луку, тому що його Євангеліє починається з розповіді про жертву Захарії. Орел Іоанна – піднесений, спрямований до небес характер зачину Євангелія від Іоанна. Починаючи з VII ст. така атрибуція стає загальноприйнятою в християнському богослов’ї як на Сході, так і Заході. Причому в Західній Європі він набув значно більшого поширення, зокрема в геральдичній традиції багатьох міст.

Святоотцівське тлумачення було цілком христоцентричним. На думку Отців Церкви, замість Євангеліста Матвія зображується ангел як символ месіанського післанництва в світ Сина Божого, пророк. Євангеліст Марк представлений левом в ознаменування могутності і царської гідності Христа. Символ Євангеліста Луки – тілець, чим підкреслюється жертовне, спокутне служіння Спасителя. Орел – символ Євангеліста Іоанна, що означає висоту євангельського вчення і сповіщених в ньому Божественних таємниць. Св. Григорій Великий (кінець VI ст.) розглядав згадані чотири апокаліптичні істоти ще й як символи самого Христа в різні фази його життя: при народженні він людина, при смерті – жертовний бик, при воскресінні – лев, при вознесіння – орел.

Вперше тлумачення апокаліптичних тварин у вигляді Апостолів подав ще у ІІ столітті Св. Іриней Ліонський (130 — 202 рр.). Вже на початку IV століття Святий Ієронім Стридонський (342 – 420 рр.), творець Вульгати, детально обгрунтував образ Апостола Марка у вигляді крилатого лева за допомогою відповідних місць з Євангелій. Зокрема, для св. Марка Ієронім обрав початок його Євангелія: «Голос волаючого в пустелі: «готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому «(Мк. 1,3).» — при цьому гучний «кричущий» глас в пустелі ранньохристиянські теологи пов’язували з гарчанням розлюченого лева.

Саме так, у вигляді гарчащого лева з крилами, принаймні з IV століття, прийнято зображувати св. Апостола Марка на іконах, гравюрах до Св. Письма, антимінсах, Царських вратах, скульптурах та колонах храмів. Причому, ця християнська традиція була поширеною як на Сході, у Візантії, так і на Заході, зокрема й в Італії, куди мощі Апостола Марка були перевезені венеційськими купцями в 829 році після захоплення Олександрії мусульманами. Тепер вони спочивають у Венеції у головному соборі Сан Марко, а лев з крилами з того часу став символом Венеції і зображується на гербах міста (про герби з Левом св. Марка див: https://ru.wikipedia.org/…/%D0%9B%D0%B5%D0%B2_%D1%81%D0%B2%… ). Цей символ (крилатий лев) у Західній Європі набув дуже широкого поширення.

До Чернігова крилатий звір з головою лева (можливо це якраз і є Лев св. Ап. Марка?) міг потрапити, найімовірніше, з Візантії, Болгарії або Західної Європи (адже в оформленні Борисоглібського собору присутні як візантійський та балканський впливи, так і романський), вже після Хрещення Київської Русі. У тому, що він з XII ст. прикрашав західний портал чернігівського Борисоглібського собору, немає нічого дивного. До речі, поруч з ним зображений ще один християнський символ – орел, який на християнських іконах символізує ще одного св. Апостола-Євангеліста Іоанна. Це лише в чергове наводить на думку, що ми, швидше за все, можемо мати справу саме з християнськими символами і, не виключено, саме Святих Апостолів-Євангелістів. Цікаво, що на капітелі з чернігівської Іллінської церкви XII ст. так само присутнє зображення лева. Присутнє зображення крилатих тварин, схожих на лева та орла, й у плетиві інших творів мистецтва давнього Чернігова. Так, вони є на уламку давньоруської ювелірної форми, знайденої у 2015 р. під час розкопок чернігівського княжого Дитинця (О. Черненко). Проте «чернігівський лев» з Борисоглібського собору має й певні відмінності, зокрема від «західно-європейських співбратів». Як і у Північній церкві монастиря Ліпса (908 р.) в Константинополі, «чернігівський лев», окрім крил птаха, має тіло рептилії, яке трохи нагадує дракона (як вже було сказано вище, самі дракони теж досить часто присутні у візантійській християнській іконографії, а на Афоні вони традиційно зображуються тримаючими хрест на верхній частині іконостасу). Традиція зображувати драконів з головами лева в стародавніх культурах різних народів світу, зокрема й у християнських, заслуговує на окреме дослідження.

Отже, символом Чернігова, як і італійської Венеції, швейцарського Лосталло, французького Жумегара, чеського Бенетице та інших європейських міст, також може бути стародавній християнський символ – Лев святого Апостола Марка. Проте, у Венеції кожен мешканець міста пишається таким своїм символом і святим покровителем, а в Чернігові, через втрату власної духовної спадщини і наслідки комуністично-атеїстичного минулого, чомусь вважають його «язичницьким богом Семарглом» (семиголовим???). Найкумедніше, що деякі сучасні доморощені неоязичники навіть вклоняються тепер символу з християнського храму, як своєму «язичницькому божеству»…)))

Вважаю, що барельєфи з Борисоглібського собору – як крилата тварина з головою лева (можливо, образ Апостола Марка), так і орел, який в християнському іконописі символізує Апостола Іоанна, цілком можуть бути символами Чернігова… І Орел Апостола Іоанна нічим не поступається крилатому леву-дракону. Власне, саме цей орел, імовірно, і є здавна гербом Чернігова))

У будь-якому разі, візантійські християнські ієрархи у ХІІ ст. (а на Русь митрополитів і більшість єпископів тоді надсилали саме з Візантії) ніяк не могли допустити в одному з головних єпархіальних центрів Київської Русі зображення у християнському храмі язичницького ідола… Тому витоки «чернігівського звіра» треба шукати саме в християнській символіці та християнському мистецтві Візантії, Балкан і романського світу. Можна сперечатись, чи є «чернігівський звір» зображенням дракона з головою лева, чи символізує він Апостола-Євангеліста Марка, чи має він візантійське чи романське походження і т.п., але однозначно він не має жодного відношення до літописного «язичницького бога Семаргла».

С. В. Шумило

OnPress.info
Джерело: Facebook
Жми «Нравится» и следи за нами в Facebook.

Комментировать

Оставьте первый комментарий!

Войти с помощью: 
  Subscribe  
Notify of
Загрузка...