Україна успадкувала 220 стратегічних носіїв ядерної зброї: 130 ракет РС-18 (SS-19 за класифікацією НАТО) (90 в Хмельницькому, 40 в Первомайську), 46 найсучасніших ракет РС-22 (SS-24) (всі - в Первомайську), 44 важких бомбардувальників з 1068 крилатими ракетами повітряного базування великої дальності. Та 1944 ядерних зарядів до них.
Через 10 років в країні залишиться 3 важких бомбардувальника Ту-22 і 7 макетів авіаційних крилатих ракет Х-22 (без внутрішньої начинки) - в якості музейних експонатів ...
В результаті розпаду СРСР де-факто з'явилися чотири нових ядерних держави: Російська Федерація, Україна, Білорусь та Казахстан. Україна - стала спадкоємицею третього в світі ядерного арсеналу, який був рівним французької, англійської та китайської разом узятим.
Така ситуація порушила розподіл сил, що склалося після Другої світової війни, серйозно стурбувала керівництво впливових держав і світову громадськість. Міжнародні зустрічі, які відбувалися переважно з ініціативи США і Росії, мали на меті вирішення цього питання.
Україна, Білорусь і Казахстан після підписання в 1992 році Лісабонського протоколу були оголошені країнами, що не мають ядерної зброї.
Принципи без'ядерності («не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї») були закладені в Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою 16 липня УРСР 1990 року.
Масандрівськими угодами від 3 вересня 1993 року передбачалися шляхи та основні принципи утилізації ядерної зброї, розташованого на території України, а також порядок здійснення гарантійного та авторського нагляду за експлуатацією стратегічних ракетних комплексів, розташованих на територіях України та Російської Федерації.
14 січня 1994 року в зустрічі в Москві президенти України, США та Росії підписали Тристороння заява, в якій констатувалося, що Україна стала на шлях ядерного роззброєння.
16 листопада 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Цими діями було затверджено, що Україна є власником всієї ядерної зброї, яке отримала в спадок від СРСР, і має намір повністю від нього позбутися, використовуючи надалі атомну енергію виключно в мирних цілях.
5 грудня 1994 року між Україною, Російською Федерацією, Великобританією і Сполученими Штатами Америки був підписаний Будапештський меморандум, згідно з яким держави-учасники повинні поважати незалежність, Суверенітет і Існуючі Межі України, утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України, в тому числі і від економічного тиску.
Меморандум, який два десятиліття по тому буде порушений Російською Федерацією, яка здійснила збройну агресію проти України в 2014 році.
США в рамках програми Нанна-Лугара 350 виділили Україні млн доларів, частина з яких пішла на будівництво житла для українських ракетників, організацію контролю, обліку та безпечного зберігання радіоактивних матеріалів, постачання різної інженерної та спеціальної техніки і матеріалів.
Росія, в свою чергу, зобов'язалася сприяти Україні в ліквідації ракетно-ядерної зброї та оплатити вартість ядерних боєголовок стратегічних ракет поставками палива для українських атомних електростанцій.
5 січня 1996 року в Первомайську Миколаївської області в присутності міністрів оборони трьох країн - США, Росії та України була підірвана перша з 176 шахтних пускових установок стратегічних ракет.
К 1 червня 1996 року всі ядерні заряди (бойові частини) були вивезені в Російську Федерацію.
У період з 1996 по 1999 роки було знято з бойового чергування все 13 ракетних полків МБР РС-18, ліквідовано 130 шахтно пускових комплекса рідиннопаливних ракет РС-18, а 111 ракет цього типу ліквідовано в Україні на комплексі нейтралізації місті Дніпро (Дніпропетровськ), 19 ракет РС -18 передано Російської Федерації.