Загиблі у грудні

Переглядів: 763
Загиблі у грудні В мережі

Загиблі Герої грудня 2017-го 20

  1. Борисенко Андрій Юрійович. Сержант, командир бойової машини, командир відділення 4-ї парашутно – десантної роти 2-го батальйону 25-ї окремої повітряно –десантної бригади. Народився 13.10.1993 року у місті Павлоград Дніпропетровської області. 2012 року закінчив 11 класів місцевої школи №16, після чого вступив до Національної металургійної академії у Дніпрі, але не закінчив, підписавши наприкінці 2013 року контракт із ЗСУ. Спочатку проходив службу у 1-й роті 3-го батальйону 25-ї окремої повітряно -десантної бригади. Пройщов літню кампанію 2014 року. Загинув 20 грудня поблизу селища Кам’янка (Ясинуватський район) внаслідок кульового поранення, завданого ворожим снайпером. Похований 22 грудня у Павлограді. У нього залишились мати, сестра та кохана дівчина.Загиблі Герої грудня 2017-го 16
  2. Геніш Тимофій Йосипович. Військовослужбовець 128-ї окремої гірсько–піхотної бригади. Народився 21 березня 1983 року у Рахові. Загинув 17 грудня близько 23.00 в районі селища міського типу Зайцеве Донецької області внаслідок прямого влучання 120-мм міни у бліндаж.Загиблі Герої грудня 2017-го 18
  3. Гульцьо Артем Андрійович. Старший солдат, сапер 2-го батальйону 95-ї окремої десантно – штурмової бригади. Народився 19.08.1993 року у селі Дружба Ямпольського району Сумської області. З 2011 року мешкав у Житомирі. Закінчивши 11 класів школи, хлопець одразу підписав контракт із ЗСУ та з 2011 року перебував у лавах української армії. Загинув 19 грудня від мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання в результаті підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в районі селища міського типу Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області. Похований 21 грудня у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі. У нього залишились батьки, дружина та двоє синів. Загиблі Герої грудня 2017-го 06
  4. Дубей Іван Омелянович. Старший солдат, командир БМП-1, кулеметник 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько- штурмової бригади. Народився 20.01.1988 року у селі Ворона Коломийського району Івано-Франківської області. Навчався у сільській школі, працював у службі охорони та на заробітках. Строкова служба — десантні війська. На війні — з травня 2016 року, пробув дві ротації. 3 грудня на позиції поблизу с. Новозванівка Луганській області снайпер, який поцілив у голову, завдав вкрай важке поранення. Івана негайно евакуювали до Мечнікова. Помер не приходячи до тями 7 грудня. Похований 10 грудня у рідному селі. У нього залишились бабуся, батьки та молодший брат. Загиблі Герої грудня 2017-го 12
  5. Зельманович Віктор Ігорович. Доброволець 18-ї окремої тактичної групи «Волинь» Української Добровольчої Армії. Народився 03.10.1992 року у селищі міського типу Доманівка Миколаївської області. Після закінчення Доманівської школі №1, разом із батьком він працював трактористом в агрофірмі «Нібулон». На фронті з 2016 року. Був поранений під час нападу ворожої ДРГ на групу наших бійців 30 серпня 2017 року. Отримав осколкові поранення, після чого був відправлений до Миколаєва, переніс операцію по видаленню осколків. Пробувши вдома місяць, повернувся на позиції біля Мар’їнки. Загинув 10 грудня в районі м. Мар’їнка внаслідок підриву на фугасі під час виконання бойового завдання. Разом із ним загинув його побратим та близький товариш Олександр Зубченко. Похований 13 грудня у рідному селі. У нього залишилися батьки та сестра. Загиблі Герої грудня 2017-го 24
  6. Золотарьов Юрій Анатолійович. Старший лейтенант, заступник командира по роботі з особовим складом 1-ї роти 1-го батальйону 25-ї окремої повітряно — десантної бригади. Народився 11.02.1983 року у Києві, у родині військовослужбовців. Починаючи з 1994 року родина мешкала у Дніпрі. 2000 року Юрій Анатолійович вступив до Сумського військового інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який закінчив 2004 року, отримавши фах «спеціаліст військового управління» за спеціальністю «бойове застосування та управління діями підрозділів Сухопутних військ». Спочатку два роки Юрій Анатолійович виконував обов’язки заступника командира батареї з виховної роботи та офіцера — психолога у складі 25-ї окремої повітряно -десантної бригади, а з 2010 і до початку війни перебував на посаді командира 3-го взводу, офіцера — вихователя в Ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. 23.03.2014 року був призваний у першу хвилю мобілізації. За кілька днів у складі 2-ї роти 1-го повітряно — десантного батальйону чоловік був доправлений до міста Амвросіївка Донецької області. Протягом 2014 — 2015 років, виконуючи обов’язки заступника командира роти з виховної роботи, він пройшов найгарячіші місця військових зіткнень у Донецькій та Луганській областях: Амвросіївка, Зеленопілля, Дебальцеве, Шахтарськ, Савур-Могила, Нижня Кринка, Кам’янка, Зайцеве. У березні 2015-го був демобілізований та повернувся до роботи у Ліцей на посаду офіцера — вихователя та викладача вогневої підготовки. У вересні 2016 року Юрій підписав контракт с ЗСУ. Загинув 21 грудня під час мінометного обстрілу наших позицій отримав вкрай важке осколкове поранення у голову та негайно був евакуйований до лікарні імені Мечникова. 24 грудня Юрій Анатолійович помер. Похований 26 грудня на Алеї Героїв Краснопільського кладовища міста Дніпро. У нього залишились батьки, двоє братів, дружина та син. Загиблі Герої грудня 2017-го 13
  7. Зубченко Олександр Миколайович. Доброволець 18-ї окремої тактичної групи «Волинь» Української Добровольчої Армії. Народився 04.06.1990 року у селищі міського типу Диканька Полтавської області. Мешкав у місті Миргород. До 8 класу навчався в школі №2, потім — у школі №3, яку закінчив 2005 року, після чого вступив до СПТУ 44, отримавши там фах «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Працював охоронцем та слюсарем з ремонту автомобілів на Миргородському хлібозаводі. На фронті з березня 2017 року. Загинув 10 грудня у Донецькій області внаслідок підриву на фугасі під час виконання бойового завдання в районі м. Мар’їнка. Похований 13 грудня на Алеї Героїв міста Миргород. У нього залишились батьки та сестра. Загиблі Герої грудня 2017-го 04
  8. Кавун Андрій Іванович. Старший солдат, снайпер 74-го окремого розвідувального батальйону. Народився 14.07.1986 року у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.  Після 11 класів відслужив строкову. На фронті з серпня 2014 року у складі 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот».  З кінця 2015 року служив у складі 74-го окремого розвідувального батальйону. Був поранений 30 листопада у промзоні м. Авдіївка, відправлений до Мечнікова. 4 грудня він помер, так і не вийшовши з коми. Похований 6 грудня на Алеї Слави Центрального кладовища у Кривому Розі. У нього залишились батьки та сестра. Загиблі Герої грудня 2017-го 11
  9. Караконстантин Федір Федорович. Ґаґауз. Лейтенант, командир 3-го парашутно-десантного взводу 4-ї парашутно-десантної роти 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно- десантної бригади. Народився 29.03.1995 року у селі Старі Трояни Кілійського району Одеської області. Після закінчення середньої школи вступив до військової академії Одеси, яку закінчив 2016 року. Загинув 8 грудня внаслідок кульового поранення, завданого ворожим снайпером поблизу селища Кам’янка (Ясинуватський район). Похований 12 грудня у рідному селі. У нього залишились мати та брат. Загиблі Герої грудня 2017-го 02
  10. Конокеєнко Дмитро Павлович.  Молодший сержант, командир 1-го протитанкового-кулеметного відділення 1-го взводу 1-ї роти 11-го мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Народився 11.08.1991 року у місті Чорноморськ Одеської області, де отримав середню освіту. Пізніше сім’я перебралася до Подільська (колишній Котовськ). Закінчив Котовський професійний ліцей.На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у 2015 році. Воював у батальйоні «Донбас». У серпні 2016 року підписав контракт і продовжив військову службу у Збройних Силах України. Загинув 3 грудня поблизу с. Широкине під час обстрілу наших позицій 120-мм мінами. Похований 6 грудня у місті Подільську. У нього залишились батьки та старший брат. Загиблі Герої грудня 2017-го 15
  11. Корнелюк Павло Володимирович. Лейтенант, розвідник — кулеметник 131-го окремого розвідувального батальйону. Народився 22.05.1988 року у Вінниці. Закінчивши 9 класів Вінницької школи №29, вступив до Вінницького технічного коледжу, здобувши там фах «технік — конструктор» за спеціальністю «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв». По тому його призвали на строкову, а після її закінчення він вступив до Національної Академії внутрішніх справ у Києві, яку закінчив 2012 року. Працював у Мурованокуриловецькому райвідділку УМВС України у Вінницькій області. У липні 2017 року підписав із ЗСУ контракт. Загинув 13 грудня на спостережному пункті поблизу ДФС (Донецької фільтрувальної станції) у напрямку окупованого селища Крута Балка внаслідок кульового поранення, завданного ворожим снайпером. Рана була смертельною, і Павло помер у військовому шпиталі одного з фронтових міст. Похований 16 грудня на Алеї Слави у Вінниці. У нього залишились батьки, брат, дружина та донька. 
  12. Мальцев Володимир Анатолійович. Молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення 3-го взводу 2-ї роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Народився 17.05.1983 у селі Лихачів Носівського району Чернігівської області. З 2007 по 2014 роки мешкав у Житомирі, з літа 2014-го повернувся до рідного села. Закінчивши 11 класів сільської школи, продовжив навчання спочатку у місті Ніжині на водія, а по тому — у ВПУ №33 села Мрин, де отримав фах тракториста. Потім хлопця призвали на строкову, яку він проходив у військах ПДВ у місті Болград Одеської області. Демобілізувавшись, працював спочатку у пожежній частині Києва, а згодом — на Житомирській кондитерській фабриці «Житомирські ласощі». Добровільно пішов до військомату та 07.12.2014 року підписав контракт. Спочатку перебував на навчаннях у «Десні», а з 11.02.2015-го — у зоні бойових дій. Під час зимової кампанії 2015 року під Дебальцеве отримав контузію, 15 днів пробув у Харківському шпиталі. 1 грудня о 16.20 під час обстрілу 120-мм мінами ротного опорного пункту зазнав тяжких поранень, був негайно доправлений до лікарні міста Попасна, де 2 грудня о 1.20 помер. Похований 5 грудня у рідному селі. У нього залишились мати, дві сестри (одна з котрих є його двійнятком), дружина та двоє синів. Загиблі Герої грудня 2017-го 05
  13. Матюхін Віктор Олексійович. Боець 2-го взводу 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС. Народився 09.05.1966 року у Карагандинській області (Казахстан). З 2015 року мешкав в Україні. Дідусь Казаха був у Донському козачестві, бабця — німкенею, яка була свого часу вимушено переселеною до Казахстану. Там народились і батьки, а згодом — сам Віктор. Він закінчив будівельний технікум, займався проектуванням аеродромів, згодом вступив до духовної семінарії в якій брав участь у хоровому співі та завдяки таланту гарно малювати пробував себе у мистецтві іконопису. Був ігуменом у Троїце-Сергієвій Лаврі. З часом він перейшов до Катакомбної церкви Істинно православних Христіян. Сповідував ідеї російського націоналістичного руху, брав участь у «Руських маршах» у Москві, які були присвячені Дню національної єдності 4 листопада, бився з ОМОНом. Був оголошений у розшук ФСБ. Після Великодня 2015 року він приїхав до України, аби долучитись до лав добровольців. Був у складі добровольчих підрозділів, які воювали на Луганщині, Підрозділ офіційно виведений із зони війни у травні 2015 року. У липні 2015 року Віктор Олександрович на деякий час влаштувався працювати у охорону на Фастівський деревообробний комбінат. З літа 2016 року опинився у лавах ДУК ПС. Воював Віктор Олексійович в Авдіївці та у районі Донецького аеропорта. Був вбитий кулею снайпера поблизу селища Піски (Ясинуватський район) вдень 4 грудня. Похований 8 грудня на Личаківському кладовищі Львова. Загиблі Герої грудня 2017-го 22
  14. Михайлюк Петро Тадейович. Прапорщик, головний сержант 2-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 80-ї окремої десантно- штурмової бригади. Народився 21.07.1974 у селі Гологори Золочівського району Львівської області у багатодітній сім’ї. Закінчивши сільську школу навчався у Львівському ПТУ №52, після якого був призваний на строкову службу, яку проходив у Житомирі з 1992 по 1994 роки. 1997 року він закінчив 343 школу прапорщиків при Прикарпатському військовому окрузі. А далі почалася його військова кар’єра, упродовж якої він займав безліч посад — розпочав командиром танкового взводу 274-го механізованого полку 24-ї механізованої дивізії, потім займав посади командира автомобільного взводу роти тилового забезпечення, командира бронетанкового ремонтного взводу, старшини роти, старшини механізованого батальйону 282-го танкового полку, старшини танкової роти, старшини центру радіо та супутникового вузла зв’язку 93-го окремого полку зв’язку, старшини центру каналоутворювальних систем вузла зв’язку, начальника складу роти матеріального забезпечення. Був призваний у третю хвилю мобілізації, влітку 2014-го року, був призначений сержантом з матеріального забезпечення 2-ї гаубичної самохідно – артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Після демобілізації він одразу підписав із ЗСУ новий контракт. Загинув 22 грудня в районі селища Старий Айдар Станично-Луганського району Луганської області під час артилерійського обстрілу наших позицій. Похований 25 грудня у рідному селі. У нього залишились мати, троє братів, сестра та донька. Загиблі Герої грудня 2017-го 21
  15. Оріхівський Олексій Володимирович. Молодший сержант, командир кулеметного відділення роти вогневої підтримки 2-го парашутно–десантного батальйону 25-ї окремої повітряно –десантної бригади. Народився 08.06.1982 року у селі Залізничне Полтавського району Полтавської області. Через два роки родина хлопця переїхала до села Кам’янка Тростянецького району Сумської області. 1999 року він закінчив 11 класів сільської школи, після чого вступив до ПТУ №25 міста Тростянець, у якому отримав фах «тракторист — машиніст». Строкову службу проходив у місті Котовськ Одеської області, у військах протиповітряної оборони. Демобілізувавшись, Олексій Володимирович спочатку працював охоронцем у різних організаціях, а з 2011 року — кінологом у службі охорони на заводі шампанських вин в Артемівську Донецької області. С серпня 2014 року підписав контракт з ЗСУ. Був командиром саперного відділення 91-го окремого полку оперативного забезпечення. Займався інженерними роботами з облаштування наших позицій та мінування території біля міста Дебальцевого. Повернувшись у вересні 2015-го додому, Олексій Володимирович не дуже сумнівався, чим йому займатися далі. Війна не скінчилась, тому роздумів не було, треба було вертатись назад та продовжувати захищати свою землю. У жовтні 2015-го від підписав із ЗСУ новий контракт на три роки. Спочатку був доправлений до Яворівського полігону, де півроку проходив навчання під керівництвом американських інструкторів, опановуючи нову для себе професію десантника. По тому прибув до свого нового підрозділу, який став йому рідним. Загинув у ніч з 20 на 21 грудня в районі м. Авдіївка — поблизу с. Новоселівка Друга (Ясинуватський район) та селища Кам’янка. внаслідок смертельного осколкового поранення, отриманого під час обстрілу 120-мм мінами наших позицій. Похований 23 грудня у Тростянці. У нього залишились мати та молодший брат. Загиблі Герої грудня 2017-го 07
  16. Павленко Андрій Олексійович. Прапорщик, головний сержант 3-го парашутно-десантного взводу 1-ї парашутно — десантної роти 1-го батальйону 25-ї окремої повітряно — десантної бригади.  Народився 13.11.1984 року у селищі міського типу Новотроїцьке Херсонської області. З 2007 року мешкав у селищі Аули Дніпропетровської області. Закінчив 11 класів школи, відслужив строкову, після чого підписав контракт та продовжив службу у Південному оперативно-територіальному об’єднанні Національної Гвардії України спочатку на посаді стрільця, а після того, як закінчив школу прапорщиків у навчальному центрі НГУ, що знаходиться у Золочеві, Андрій Олексійович був призначений начальником варти. 2007 року звільнився, переїхав до смт Аули, одружився. Працював у приватній охоронній компанії «Крок». З жовтня 2014-го по серпень 2015 року проходив службу у 3-му взводі 3-ї роти батальйону «Київ-1», а влітку 2016-го підписав із ЗСУ контракт. Загинув 7 грудня внаслідок кульового поранення, отриманного в районі м. Авдіївка. Похований 9 грудня на Алеї Героїв селища Аули. У нього залишились дружина, донька та син. Загиблі Герої грудня 2017-го 10
  17. Парасочка Геннадій Павлович. Солдат, номер обслуги гранатометного відділення 3-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 54-ї окремої механізованої бригади. Народився 29.09.1975 року у селищі міського типу Північне Донецької області (підпорядковане Торецьку). Закінчив школу №11, після чого продовжив навчання у професійно- гірничому ліцеї. Відслужив строкову службу в Артемівську (нині — Бахмут). Був призваний за мобілізацією до лав ЗСУ у лютому 2015 року, службу проходив у 81-й десантно-штурмовій бригаді, а у жовтні 2017 року підписав контракт з ЗСУ. Загинув 8 грудня о 9.55 поблизу селища Травневе (Бахмутський район)від поранень, отриманих під час обстрілу наших позицій із БМП-1, АГС, та стрілецької зброї. Похований 10 грудня у Торецьку. У нього залишились батьки. Загиблі Герої грудня 2017-го 09
  18. Прошкін Олександр Олександрович. Старший солдат, номер обслуги 3-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 54-ї окремої механізованої бригади. Народився 22.11.1991 року у місті Маріуполі. Мешкав у селі Кам’яне Сумської області. 2008 року закінчив сільську школу, вступивши по тому до професійно- технічного ліцею села Веприк Гадяцького району Полтавської області, де отримав спеціальності «коваль» та «електрогазозварювальник». Олександр встиг попрацювати за фахом у ТОВ «Роял Хаус» та охоронцем, а у жовтні 2017 року підписав із ЗСУ контракт. Загинув 8 грудня близько 10.20 поблизу селища Травневе (Бахмутський район) внаслідок поранень, отриманих під час обстрілу 120-мм мінами наших позицій. Похований 11 грудня у селі Кам’яне. У нього залишились батьки, сестра, дружина та маленька донька. Загиблі Герої грудня 2017-го 03
  19. Рудик Юрій Володимирович.  Солдат, водій взводу вогневої підтримки 1-ї гірсько-штурмової роти 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Народився 20.01.1971 року у місті Славута Хмельницької області. У 4-річному віці разом із сім’єю переїхав до села Майків Гощанського району Рівненської області. Навчався у місцевій школі, а 10 та 11 класи закінчив у школі села Русивель. По тому отримав фах водія в училищі, працював за фахом у селі, їздив на заробітки. У липні 2017 року підписав із ЗСУ контракт. 18 листопада був поранений снайпером у голову на Луганщині та перебував у глибокій комі. 4 грудня помер, не приходячи до тями, в лікарні ім. Мечникова міста Дніпро. Похований 6 грудня в селі Майків. У нього залишились мати, сестра та двоє дітей. Загиблі Герої грудня 2017-го 17
  20. Сипавка Андрій Олександрович. Військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Народився 13 червня 1980 року в Ужгороді. Загинув 17 грудня близько 23.00 в районі селища міського типу Зайцеве Донецької області внаслідок прямого влучання 120-мм міни у бліндаж. Загиблі Герої грудня 2017-го 19
  21. Сорокодзюба Іван Михайлович. Солдат, стрілець 2-го відділення 1-го взводу 2-ї роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Народився 15.12.1976 року у селищі Рокитне Київської області. Навчався у Рокитнянській школі №4. Хлопець рано втратив батьків, а згодом і двох своїх братів (один загинув, інший помер). Підписав контракт с ЗСУ у лютому 2017 року. Загинув 19 грудня близько 10.00 в районі селища Новотошківське Попаснянського району Луганської області внаслідок поранень, отриманих під час мінометного обстрілу наших позицій. Похований 22 грудня у рідному селі. Загиблі Герої грудня 2017-го 08
  22. Твердола Анатолій Іванович. Старший сержант, командир відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 9-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Народився 14.03.1970 року у селі Ладижинські Хутори Гайсинського району Вінницької області. Закінчивши сільську школу, продовжив освіту у Вінницькому професійному училищі. Відслужив строкову, після якої продовжив службу у Західній групі радянських військ в Німеччині. Працював охоронцем у Промінвестбанку, у пожежній частині та органах МВС. Брав участь у Революції Гідності, після початку війни почав займатися волонтерською діяльністю, 2 роки допомагав нашій армії. У січні 2017 року підписав із ЗСУ контракт. Загинув 8 грудня о 4.35 ранку в районі селища Водяне Донецької області від кульових поранень, отриманих під час обстрілу наших позицій. Похований 10 грудня у рідному селі. У нього залишились мати, дружина та двоє синів. Загиблі Герої грудня 2017-го 14
  23. Тимченко Володимир Юрійович. Солдат, водій взводу матеріального забезпечення 109-го окремого гірсько — штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько — штурмової бригади. Народився 15.02.1962 року у селі Є — Булак Карагандинської області (Казахстан). Згодом переїхав до України, до села Мокра Рокитна Нововодолазького району Харківської області. Закінчив сільську школу, по тому вступив до професійного училища у Харкові, де отримав фах налагоджувальника. 1981 року був призваний на строкову, приймав участь у війні в Афганістані, служив на посаді водія. Працював спочатку за фахом на ковальсько — механічному заводі у Лозовій, а потім водієм. У серпні 2016 року він підписав із ЗСУ контракт. 22 листопада в районі селища Золоте Попаснянського району Луганської області у кабіну вантажівки з автоцистерною, де знаходився Володимир Юрійович, влучив ПТУР. Воїн отримав вкрай важкі поранення та негайно був доправлений до лікарні імені Мечникова. 11 грудня він помер. Похований 13 грудня у селі Рокитне, біля своїх батьків. У нього залишились дружина, дві доньки, дві сестри, брат та онук. Загиблі Герої грудня 2017-го 25
  24. Товкач Андрій Віталійович. Старший солдат, гранатоментник парашутно- десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Народився 03.04.1978 року на Півночі Росії. У малому віці разом із родиною переїхав до України, до селища міського типу Широке Дніпропетровської області. Закінчивши Широківську школу №1, вступив до професійно — технічного училища, у якому отримав фах «тракторист». Був призваний за мобілізацією у 2015 році. Службу проходив у 1-му протитанково-артилерійському дивізіоні 93-ї окремої механізованої бригади. Після демобілізації працював у Дніпрі, влітку 2017 року підписав із ЗСУ контракт. Загинув 26 грудня під час обстрілу зі стрілецької зброї опорного пункту «Шахта» (вентиляційний ствол шахти «Бутівка-Донецька», між Авдіївкою та окупованим Донецьком). Похований 29 грудня у Широкому, біля могили своєї матері. У нього залишились батько, брат, сестра, цивільна дружина та дві доньки. Загиблі Герої грудня 2017-го 23
  25. Шевченко Олег Сергійович. Солдат, водій 3-го відділення 1-го взводу 3-ї мотопіхотної роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї окремої механізованої бригади. Народився 22.09.1988 року у місті Лозова Харківської області. Закінчив місцеву школу №7, по тому відслужив строкову службу. Працював на Лозівському ковальсько – механічному заводі. Підписав контракт с ЗСУ у червні 2017 року. Загинув 23 грудня близько 11.50 в районі селища Луганське Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого ворожим снайпером. Похований 27 грудня у Лозовій. У нього залишились мати та брат.
Джерело: Facebook

Комментировать

Оставьте первый комментарий!

Войти с помощью: 
  Subscribe  
Notify of